Штучний інтелект (ШІ) в українській армії — це десятки систем, які працюють у розвідувальних дронах, прицільних модулях FPV та в наземних роботах. На алгоритми поклали рутинні й часозатратні операції: розпізнати ціль, довести дрон в останні секунди польоту, знайти техніку в масиві відео. В цьому матеріали ми детально розберемо популярні рішення.
Розпізнавання цілей
Найбільш поширене застосування ШІ — комп’ютерний зір, натренований відрізняти танк від трактора, окоп від канави, озброєного солдата від цивільного. В основі технології нейромережа, навчена на масивах розмічених зображень.
Приклад — українська програма Clarity, яка аналізує знімки з розвідувальних дронів і автоматично позначає підозрілі об’єкти. Вона розрізняє військову та цивільну техніку, знаходить замасковані об’єкти й звертає увагу на непрямі ознаки — наприклад, сліди. За словами розробників, нейромережу навчали на власному датасеті зі 100 тисяч зображень з відкритих джерел, доопрацьованих за рекомендаціями військових.
Автономне наведення FPV-дронів
Що робити, коли ворожа РЕБ обриває зв’язок дрона з оператором на останніх метрах перед ціллю? Допомагає штучний інтелект.
Оператор веде дрон вручну і в момент, коли ціль потрапляє в кадр, «захоплює» її натисканням кнопки. Далі бортовий комп’ютер бере на себе фінальну фазу польоту: навіть якщо канал зв’язку заглушений, дрон продовжує супроводжувати зафіксовану ціль і завершує атаку.
Один з прикладів — модуль TFL-1 від українських компаній The Fourth Law і TAF Industries, інтегрований у ударний дрон «Колібрі 10 Advance». За описом розробників, завдання модуля — взяти на себе наведення на останніх секундах польоту. Оператору треба лише захопити ціль на дистанції до кілометра.
Навігація без GPS
Протистояння РЕБ з обох сторін фронту впливає на супутникову навігацію. Рішення — навігація за іншими джерелами: це інерційні датчики, наземні маяки і візуальний аналіз місцевості.
Ось як це працює: бортовий комп’ютер дрона порівнює зображення з камери із заздалегідь завантаженими картами місцевості, і за збігом характерних об’єктів визначає положення апарата. Це спрощений опис технології SLAM (Simultaneous Localization and Mapping) — одночасної локалізації й картографування. Вона дає змогу апарату будувати карту довкола себе й визначати власне місце в ній.
Приклад — розробка команди Blue Arrow, учасника кластера Brave1. Система визначає швидкість і напрямок польоту від точки старту, фіксує азимут та порівнює зображення з еталонними даними. Вона працює майже без участі пілота: той лише коригує наведення на ціль.
Водночас військові розгортають простіший підхід — наземні радіомаяки. За словами заступника головнокомандувача ЗСУ Андрія Лебеденка, у Сумській і Харківській областях уже діють пілотні навігаційні станції. Завдяки їм українські дрони можуть орієнтуватися навіть в умовах інтенсивного придушення супутникової навігації. Після успішних випробувань систему планують масштабувати на всю Україну.
Аналіз відео з безпілотників
Розвідувальний дрон за один виліт може відзняти кілька годин відео. Перегляд цих відео тепер можна делегувати ШІ програмам. Штучний інтелект виконує роль «розумного фільтра»: шукає в кадрах техніку, виявляє замасковані позиції, фіксує зміни між прольотами над однією ділянкою.
За описом фахівців Командування Сил підтримки, алгоритми здатні ідентифікувати замасковану техніку серед дерев або розпізнавати тип ворожої ППО за лічені секунди.
Кількісний орієнтир дає українська платформа Avengers, розроблена Центром інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони. За офіційними даними, вона допомагає виявляти до 12 тисяч ворожих цілей на тиждень.
Планування ударів
Очевидно, що сучасна війна далека від голлівудського кіно, і ШІ не «вирішує, в кого цілити». На фронті працюють системи, які зводять воєдино розвіддані з різних джерел: дронів, супутників, наземних спостерігачів, повідомлень цивільних через чат-боти. Після аналізу ШІ пропонує оператору чи командиру варіанти дій.
Приклад — українська система ситуаційної обізнаності «Дельта», побудована за стандартами НАТО. Співзасновник ГО «Аеророзвідка» Ярослав Гончар описує це так: злітає дрон, дані від сенсорів чи супутників пропускають через алгоритми ШІ, і результат в автоматичному режимі видають на мапу. Система розпізнає тип техніки або ідентифікує людей. При цьому ШІ Може робити помилки, але навчається на них,\ через взаємодію з фідбеком від оператора. Дешифрувальнику залишається лише підтвердити помічені здогадки.
Днями Центральний науково-дослідний інститут Збройних сил України презентував закриту ШІ-систему «Марічка» — свого роду військовий аналог ChatGPT для командирів полків і бригад.
За словами начальника інституту Юрія Клята, зараз на підготовку рішення командир витрачає від 6 до 12 годин, опрацьовуючи близько 20 документів. «Марічка» покликана скоротити цей час до кількох хвилин. Система збиратиме й верифікуватиме дані, буде автоматично розраховувати співвідношення сил і засобів, моделювати обстановку на інтерактивній мапі та пропонувати варіанти дій.
Координація груп дронів
Українська компанія Swarmer побудувала систему, що зменшує кількість людей, потрібних для управління групою безпілотників: замість дев’яти операторів достатньо трьох. Технологію вже застосовували понад сто разів з групами від 3 фдо 25 апаратів. Найближчим часом планують випробувати рій зі 100 дронів.
Перевага — стійкість до глушіння, бо апарати координуються між собою на невеликій відстані. Є й зворотний бік: такі дрони дорожчі, а під час тестів траплялися збої через надто великий обмін даними.
Наземні роботизовані комплекси
У цьому напрямку ШІ радше допоміжний елемент. Використання систем залежить від задачі.
- Перша — рух без постійного керування оператором. Оператор задає кінцеву точку чи маршрут, а далі сама тримається траєкторії за допомогою комп’ютерного зору й датчиків: розпізнає перешкоди, людей і техніку в реальному часі та об’їжджає їх.
- Друга — планування маршруту з урахуванням загроз. Розробники вчать НРК самостійно обходити мінні поля та небезпечні ділянки, підлаштовуватися під роботу в умовах РЕБ і реагувати на втрату сигналу (не завмирати на місці).
- Третя — робота на бойових турелях. Роботизована система ППО одного з армійських корпусів здатна в автономному режимі виявляти й супроводжувати повітряні цілі. Рішення про відкриття вогню лишається за оператором.
Що ШІ поки не вміє
Навколо теми штучного інтелекту на війні накопичилося чимало міфів. Тож варто прояснити:
- ШІ не воює сам. Людина визначає ціль, підтверджує дані розвідки або приймає остаточне рішення про удар.
- ШІ не приймає рішення за командира. Системи лише дають більше структурованих даних.
У більшості задокументованих систем зберігається модель «людина в контурі» (human-in-the-loop). Дослідники з профільних юридичних видань наголошують, що смертельна зброя за участі ШІ має обмежуватися саме цією моделлю: цього вимагає Женевська конвенція. Тож українські новітні розробки розвиваються з дотриманням цих міжнародно прийнятих вимог
