Коли йдеться про бойовий екзоскелет, зазвичай в уяві постає броньований костюм Iron Man — він захищає від куль, збільшує силу й перетворює військового на непереможну бойову машину. Реальні зразки мають значно скромніші, але практичніші.

Сучасний військовий екзоскелет — це конструкція, яку людина одягає поверх форми або спорядження. Вона підтримує окремі частини тіла, розподіляє навантаження та допомагає виконувати важку фізичну роботу. Екзоскелет не робить бійця невразливим. Його користь полягає у зменшенні втоми й навантаження на спину та ноги, а також у збільшенні часу, протягом якого людина може працювати без втрати темпу.

Чому військові екзоскелети стали актуальними

Вага спорядження піхотинця постійно зростає. До зброї, бронежилета, шолома, боєкомплекту, води та аптечки додаються радіостанції, акумулятори, засоби РЕБ, антени, FPV-дрони й інше обладнання. Залежно від ситуації загальна вага може перевищувати 30–40 кг, а в окремих випадках 45 кг.

Таке навантаження змінює ходу, погіршує рівновагу, швидше виснажує людину та підвищує ризик травм спини й нижніх кінцівок. Наукові дослідження пов’язують перенесення важкого спорядження військовими з ушкодженнями суглобів і зв’язок, стресовими переломами та неврологічними порушеннями. Особливо відчутною проблема стає під час тривалих переходів і багаторазового підіймання вантажів.

Екзоскелет має частково компенсувати це навантаження для піхотинців. Проте найбільше користі такі системи поки приносять там, де військовий багато разів повторює однакові рухи: переносить боєприпаси, ремонтує техніку, розвантажує майно або евакуює пораненого.

Як працює пасивний екзоскелет

Пасивний екзоскелет не має двигунів і не потребує акумулятора. У його конструкції використовують жорсткі або напівжорсткі елементи, шарніри, пружини, еластичні тяги й системи кріплень. Вони накопичують частину енергії під час руху, підтримують суглоби або передають вагу з плечей і спини через каркас до ніг та землі.

Наприклад, під час піднімання снаряда система може підтримувати поперек і стегна. Під час перенесення спорядження каркас розподіляє вагу так, щоб вона менше тиснула на хребет. Водночас пасивний екзоскелет не створює додаткової сили самостійно: енергію для руху все одно виробляє людина.

Головні переваги такого рішення — невелика вага, простіша конструкція та незалежність від живлення. Його не потрібно заряджати, а в польових умовах механічну деталь зазвичай легше обслуговувати, ніж двигун, сенсор або електронний блок.

Саме тому пасивні моделі вважають одним із найбільш реалістичних напрямів для широкого застосування. Американський армійський екзокостюм SABER, наприклад, розробляли для підтримки спини під час підіймання важких вантажів. Під час військових випробувань більшість учасників повідомили про менше напруження спини та вищу витривалість. Водночас ефективність пасивної системи залежить від конкретного руху: конструкція, корисна під час підіймання вантажу, може заважати бігти, повзти або сідати в машину.

Що може активний екзоскелет

Активний екзоскелет використовує електромотори або інші приводи, сенсори, контролер і джерело живлення. Датчики фіксують положення тіла та початок руху, після чого система додає зусилля в потрібний момент. Це дозволяє сильніше підтримувати ноги, стегна або спину та працювати з більшою вагою.

Такий екзоскелет для військових може мати кілька режимів: для ходьби, бігу, підйому сходами чи перенесення вантажів. Адаптивне керування здатне змінювати рівень допомоги залежно від руху та навантаження.

За ці можливості доводиться платити більшою масою і складністю. Акумулятор має обмежений заряд, електроніка потребує захисту від води, пилу, ударів і температурних перепадів, а пошкоджений привід важче ремонтувати в польових умовах. Якщо живлення закінчиться, військовий може залишитися з додатковою вагою на тілі.

Де екзоскелети вже застосовують

Найреалістичніше місце для екзоскелета зараз — не штурмова група, а артилерійська позиція, ремонтна зона чи логістичний пункт. Там маршрут і характер рухів більш передбачувані, а користь від зменшення втоми можна оцінити під час конкретної роботи.

У березні 2026 року 7-й корпус швидкого реагування ДШВ повідомив про випробування екзоскелетів у своїх підрозділах. Зокрема, їх застосовували військові 147-ї окремої артилерійської бригади на Покровському напрямку. Оприлюднене відео показувало перенесення та заряджання артилерійських боєприпасів масою близько 50 кг.

За даними 7-го корпусу ДШВ, тестові пристрої знижують фізичне навантаження до 30%, підтримують швидкість руху до 20 км/год і мають запас ходу близько 17 км. Військові також відзначали меншу втому, швидше виконання операцій із боєприпасами та можливість довше зберігати робочий темп. Втім, це заявлені характеристики тестових моделей, а не універсальні показники для всіх екзоскелетів.

Схожі сценарії перевіряють і в інших країнах. Екзоскелети випробовують під час розвантаження машин, технічного обслуговування, роботи з важкими інструментами й боєприпасами. Потенційними напрямами також залишаються евакуація поранених, інженерні роботи та розмінування.

Що обмежує використання екзоскелетів

Для активних систем головною проблемою залишається живлення. Більша батарея збільшує тривалість роботи, але водночас додає ваги. Потужні приводи також можуть створювати шум і тепло, що небажано поблизу противника.

Польове використання ставить інші запитання: чи працюватиме пристрій у багнюці, під дощем і на морозі, чи можна швидко замінити пошкоджений вузол, скільки коштує обслуговування? Екзоскелет також має бути сумісним із бронежилетом, розвантажувальною системою, рюкзаком і засобами зв’язку.

Окрема проблема — рухливість. Жорсткий каркас може заважати повзти, ставати на коліно, проходити через вузький люк або швидко залишати машину. Неправильно підігнана система натирає, тисне на тіло й змінює природну механіку рухів. Тому бойовий екзоскелет не можна оцінювати лише за максимальною вагою, яку він допомагає переносити. Не менш важливі комфорт, швидкість знімання та поведінка в разі відмови системи.

Якими будуть військові екзоскелети

Розвиток wearable robotics рухається в бік легших матеріалів, м’яких екзокостюмів і модульної конструкції. Карбонові та композитні елементи можуть зменшити вагу, а змінні модулі — дозволити використовувати одну базову систему для підтримки спини, ніг або рук.

Сенсори й алгоритми аналізу рухів допомагатимуть системі розпізнавати, коли людина йде, біжить, присідає чи підіймає вантаж. Штучний інтелект у цьому сценарії потрібен не для автономного керування військовим, а для точнішого дозування підтримки.

Найімовірніше, універсальної моделі для всіх не буде. Артилеристу потрібна допомога під час роботи зі снарядами, саперу — стійкість і підтримка під час перенесення спорядження, ремонтнику — розвантаження спини та рук. Тому майбутнє екзоскелетів пов’язане зі спеціалізованими системами під конкретні військові професії.

Українські випробування вже показують практичну роль цієї технології. Військовий екзоскелет не перетворює людину на броньованого суперсолдата. Він допомагає виконати більше важкої роботи, менше виснажитися й довше зберігати сили — а на фронті навіть така перевага має цілком конкретну цінність.