У ніч на 7 липня 2026 року до кордонів України летіло 123 російські ударні дрони. До їх відбиття, крім авіації та зенітних ракетних військ, залучили підрозділи РЕБ, Сили безпілотних систем і мобільні вогневі групи. Це вже буденність: щомісяця росія випускає по Україні тисячі дронів і ракет. А от те, чим і як їм відповідають Сили оборони, за останні два роки змінилося кардинально. Якщо спочатку робили ставку на кількість техніки, згодом змінили підхід. Ефективність тепер забезпечують швидкість ухвалення рішень, автономність підрозділів і технологічна перевага.
Мобільні вогневі групи: що змінилося
Мобільна вогнева група — компактний підрозділ на колесах, здатний швидко зайняти позицію, збити ціль і піти з району до підльоту наступної хвилі атаки. Це один із головних інструментів протидії масованим ударам: коли стаціонарні установки ППО фізично не встигають прикрити всі напрямки.
Основні завдання мобільних груп:
- знищення ворожих безпілотників і ракет;
- прикриття критичної інфраструктури;
- підтримка підрозділів на передовій;
- швидке реагування на прориви або повітряні загрози.
Типове оснащення такої групи незмінне:
- автомобіль підвищеної прохідності (пікап або бронемашина);
- кулемет або гранатомет на турелі;
- переносні зенітні комплекси (Stinger, Igla);
- тепловізори, прилади нічного бачення, радіостанції;
- генератори та прожектори для нічних операцій.
А от масштаб та рівень організації помітно зросли. Зокрема, до системи протиповітряного захисту офіційно долучили мобільні групи, сформовані приватними підприємствами за погодженням із Міноборони. Такі групи вже діють у кількох областях і працюють на розвантаження основних сил ППО. Вони прикривають об’єкти, які не входять до пріоритетного військового переліку.
Ефект помітний: у травні 2026-го, під час рекордних за інтенсивністю ударів (понад 8300 засобів повітряного нападу за місяць), українська ППО загалом перехопила близько 91% цілей, у червні — близько 89% при майже 6000 випущених дронах і ракетах.
Мобільні групи — лише один з елементів цієї багатошарової оборони, поряд із зенітними ракетними військами, авіацією, РЕБ і чергуючими розрахунками Сил безпілотних систем. Але саме вони закривають так звані «сірі зони» між стаціонарними позиціями.
FPV-команди виросли в окремий рід військ
Якщо ще два-три роки тому FPV-підрозділи були імпровізованими командами ентузіастів, то сьогодні це вже офіційний рід військ — Сили безпілотних систем (СБС).
За оцінкою командувача СБС Роберта Бровді, на такі підрозділи припадає лише близько 2,5% особового складу та 2% фінансування Сил оборони, проте вони забезпечують близько 35% усіх уражень цілей на лінії зіткнення.
Основні напрями роботи FPV-команд:
- ураження бронетехніки, складів, позицій противника;
- коригування артилерійського вогню;
- розвідка у складних ділянках фронту;
- боротьба з ворожими безпілотниками.
FPV-пілоти працюють у зв’язці з розвідкою та артилерією: уражають бронетехніку, склади й позиції противника, коригують вогонь, ведуть розвідку в найскладніших ділянках фронту й перехоплюють ворожі дрони.
Окремі бригади СБС — наприклад, 429-та окрема бригада безпілотних систем «Ахіллес» під командуванням Юрія Федоренка чи 427-ма бригада «Рарог» — стали одними з найрезультативніших підрозділів на фронті.
Тільки з початку 2026 року операторські групи СБС у глибокому тилу противника вивели з ладу 194 елементи ворожої системи ППО, а з моменту створення угруповання — 276. Додатково уражено сотні мобільних РЛС і засобів РЕБ.
Корпусна система: другий етап реформи
Перехід ЗСУ на структуру «корпус — бригада» почався ще в листопаді 2024 року, а восени 2025-го, за словами тодішнього начальника Генштабу Андрія Гнатова, усі українські війська завершили трансформацію. Навесні 2026-го командування зробило перші підсумки: за словами очільника Генштабу, реформа розвантажила систему управління, поліпшила керованість військами і дала змогу ефективніше планувати бойові завдання.
10 лютого 2026 року головнокомандувач оголосив про старт другого етапу: бригади передислоковують так, щоб кожен корпус фактично командував власним закріпленим комплектом сил. Водночас триває створення додаткових артилерійських та інженерних підрозділів. У складі корпусів формують центри управління безпілотними системами, РЕБ, ППО та інноваціями, впроваджують цифрові платформи планування і систему ситуаційної обізнаності «Дельта». Це дає командирам корпусів простір для маневру без постійного узгодження кожного рішення з вищим командуванням.
Переваги корпусної системи:
- швидке прийняття рішень у реальному часі;
- оптимальніший рівень координації між родами військ;
- автономність та гнучкість у плануванні операцій;
- оптимізована логістика та управління.
Мобільні групи, FPV-команди й корпусна структура — працююча основа Сил оборони. Кожен елемент закриває свою нішу:
- мобільні групи прикривають небо там, де не дістає стаціонарна ППО;
- Сили безпілотних систем виконують велику частку уражень при мінімальних ресурсах;
- корпусна система дає командуванню гнучкість і швидкість ухвалення рішень.
Виклики залишаються — від нарощування виробництва дронів до підготовки нових операторів і завершення оснащення корпусів. Однак вже зараз напрямок руху задають швидкість і технологічна перевага.
