Ще кілька років тому поїздка цивільним автомобілем до лінії бойового зіткнення була небезпечною, але цілком реальною. У 2022–2023 роках основними загрозами для військових, волонтерів, медиків та журналістів залишалися артилерійські обстріли, міномети, авіація та ракети. Ризик був високим, однак люди могли пересуватися дорогами навіть у безпосередній близькості до фронту.

Сьогодні FPV-дрони перетворили прифронтові території на кілзону, де автомобіль або окрема група людей можуть стати ціллю практично в будь-який момент. Особливо небезпечними вважаються райони в межах приблизно 15–20 кілометрів від лінії бойового зіткнення, хоча фактична зона дронової загрози постійно змінюється залежно від можливостей конкретного підрозділу та типу безпілотників. 

Головна відмінність від перших років повномасштабної війни полягає у точності та доступності цієї зброї. FPV-дрон дозволяє оператору буквально переслідувати конкретний автомобіль чи іншу ціль.

Саме тому на фронті більшого значення набувають дрон-детектори. Почувши сигнал, людина може змінити маршрут, залишити автомобіль, знайти укриття або припинити рух. Ці пристрої поступово перетворюються з додаткового елемента обладнання на компонент особистої безпеки. Це підтверджують волонтери, медики та евакуаційні групи, які продовжують заїжджати у небезпечні зони.

«Зараз війна вже зовсім не така, як у 2023 році» 

Нам вдалося поговорити з представником однієї з волонтерських груп, яка займається евакуацією цивільного населення з прифронтових територій. За його словами, ще кілька років тому сама можливість заїхати автомобілем у населений пункт поблизу фронту сприймалася зовсім інакше.

«Зараз війна вже зовсім не така, як була у 2023 році. Навіть у 2024-му ситуація була іншою. Сьогодні заїжджати в зону, яка наближена до лінії фронту, стало набагато небезпечніше. Ти розумієш, що в будь-який момент автомобіль може стати ціллю дрона».

Особливо гостро це відчувається під час цивільної евакуації. Волонтерам необхідно не просто приїхати в населений пункт, забрати людину та виїхати. Їм часто доводиться заїжджати у двори, чекати на людей, допомагати маломобільним мешканцям вийти з будинку, забирати документи та необхідні речі, а потім повертатися тим самим маршрутом. Кожна хвилина в такій ситуації збільшує ризик.

Показовим прикладом є Шевченкове Харківської області, де триває евакуація цивільного населення. Влітку 2026 року зону обов’язкової евакуації в Шевченківській громаді розширили на десятки населених пунктів на тлі погіршення безпекової ситуації та посилення російських атак. Для евакуаційної команди це означає, що сама дорога до людини, яку потрібно врятувати, вже є частиною операції. 

«У Шевченковому зараз дуже багато ворожих дронів. Ти постійно думаєш про те, що відбувається в небі». 

За словами волонтера, саме в таких умовах дрон-детектор стає ще одним джерелом інформації про активність ворога в повітрі. 

«Якщо ми говоримо про такий дрон-детектор, як, наприклад, Чуйка, то для нас це реально про життя. Ти отримуєш попередження і розумієш, що потрібно реагувати. Це не означає, що ти на сто відсотків у безпеці. Але в тебе з’являється час».

Саме слово «час» у цьому контексті має особливе значення. Дрон може перебувати в повітрі лише лічені хвилини, а рішення водію чи групі потрібно прийняти практично миттєво. Зупинитися чи продовжити рух? Вийти з автомобіля чи залишатися всередині? Знайти укриття чи змінити маршрут?

«У мене було кілька випадків, коли я буквально бачив на екрані детектора зображення власної машини. Тобто ти розумієш, що десь поруч працює ворожий дрон, і бачиш на екрані саме свій автомобіль. В такі моменти думаєш тільки про те, як швидше змінити ситуацію і врятувати людей». 

Військовий підрозділ може змінити маршрут або отримати наказ не виходити на певну ділянку. Евакуаційна група часто такого вибору не має. Якщо людина залишилася у своєму будинку і погодилася на евакуацію, волонтери повинні за нею приїхати. 

«Ти не можеш просто сказати людині: ми приїдемо через годину. Можливо, через годину вже буде небезпечно їхати. А можливо, не буде можливості заїхати взагалі. Тому коли ми вирушаємо на евакуацію, ми маємо розуміти, що ситуація може змінитися буквально за кілька хвилин».

Слова співрозмовника у своїх дописах в соцмережах підтверджує засновник благодійного фонду «Сейв Маріуполь» Альберт Колесніков. З весни 2022 року він займається евакуацією цивільних: спочатку працював на напрямку Маріуполя, згодом — на Донеччині, а останній рік зосередився на Запорізькій та Дніпропетровській областях. Він стверджує, що його, крім дро-детектора, рятують зір та слух:

«Зараз основна загроза на евакуаціях якраз від FPV-дронів. І якщо їх заздалегідь почуєш, побачиш, то саме це і рятує тобі життя».

Від військових — до цивільних

І це важливо не лише для військових. Чим ближче бойові дії підходять до цивільної інфраструктури, тим більше людей опиняються в зоні потенційної дронової загрози. Водії, волонтери, медики, ремонтні бригади, гуманітарні працівники та журналісти змушені працювати там, де ще кілька років тому перебування автомобіля могло здаватися відносно безпечним. Дрон-детектор не гарантує безпеки і не здатен замінити укриття, РЕБ чи інші засоби захисту. Він також не є універсальним рішенням проти всіх типів безпілотників. Але він може дати найцінніше — час на реакцію. 

На сучасному фронті мова часто йде не про те, щоб повністю уникнути небезпеки. Іноді це просто неможливо. Мова йде про те, щоб отримати ще кілька секунд до моменту, коли небезпека стане очевидною

 Для волонтера, який їде евакуювати цивільну людину, для медика, який заїжджає за пораненим, для водія, який везе людей через прифронтове селище, ці кілька секунд можуть стати найціннішою інформацією за весь день. А іноді — різницею між тим, щоб встигнути сховатися, і тим, щоб стати наступною ціллю