Українська система протиповітряного захисту від дронів-камікадзе «Шахед» стала багатошаровою: зенітні гармати, мобільні вогневі групи, легка авіація, дрони-перехоплювачі. Серед усього цього РЕБ виконує роль, яку часто або переоцінюють, або недооцінюють. розглянемо, що на що насправді здатні засоби радіоелектронної боротьби.

Автономність — головна перешкода

«Шахед» (за російською класифікацією — «Герань») — дрон-камікадзе з великою дальністю польоту, який рухається за заздалегідь заданим маршрутом і більшу частину польоту не потребує зв’язку з оператором. Саме тому завдання РЕБ — зіпсувати навігацію. Всупереч популярному міфу, РЕБ не збиває дрони.

Сучасні модифікації додатково ускладнюють роботу. БПЛА типу Шахед отримують навігаційні блоки, здатні відрізняти сигнал перешкод від справжнього супутникового сигналу навіть тоді, коли потужність глушіння на порядки перевищує потужність оригінального сигналу. Резервний інерційний блок дозволяє дрону певний час утримувати курс і без супутникового зв’язку. Це поєднання суттєво ускладнює протидію звичайними засобами придушення.

Що РЕБ може зробити

Попри обмеження, ефект від радіоелектронного впливу відчутний. Український військовий зв’язківець і радник Міноборони Сергій «Флеш» Бескрестнов зазначає:

Дрон, що потрапив під дію перешкод і втратив сигнал, стає значно вразливішим для інших засобів ураження — зокрема мобільних вогневих груп.

Подібну оцінку дають і в Генштабі: начальник управління радіоелектронної боротьби Головного управління РЕБ та кіберборотьби Андрій Стариков наголошує:

Впливати радіоелектронними засобами можна на будь-який пристрій, який використовує електромагнітний спектр для роботи — від наземної техніки до високоточної зброї на кшталт крилатих ракет чи «Шахедів».

Вплив РЕБ на «Шахед» може проявлятися по-різному залежно від типу перешкод і налаштувань самого дрона:

  • Якщо придушується або підміняється супутникова навігація, безпілотник може відхилитися від маршруту чи перейти на інерційну навігацію, яка з часом накопичує похибку.
  • Якщо автопілот більше не може коректно визначити своє положення або виконує аварійний алгоритм, апарат може достроково впасти.

Тому РЕБ не має одного гарантованого результату — він або знижує точність удару, або змушує ціль завершити політ раніше, або робить її легшою мішенню для інших засобів ППО.

За оцінками командування Сухопутних військ, ефект поширюється і на далекобійнішу зброю: керівник департаменту РЕБ Максим Скорецький повідомляв, що новітні модифікації вітчизняних комплексів здатні протидіяти навіть балістичним ракетам, які орієнтуються на навігацію на кшталт російської GLONASS. Після втрати супутникового сигналу така зброя переходить на інерціальну систему, точність якої різко падає.

Водночас він застеріг: застосування лише РЕБ ризиковане. Навіть якщо дрон чи ракета втратили супутникову навігацію, вони не обов’язково припиняють політ — можуть продовжити його за інерціальною системою або достроково впасти. В обох випадках існує ризик ураження об’єктів у місці падіння, тому РЕБ не може замінити засоби фізичного перехоплення.

За півтора року, за наведеними даними, українська система РЕБ допомогла знешкодити понад 20 тисяч ворожих цілей.

Гонка частот триває

Ключова проблема РЕБ — змагання, у якому обидві сторони адаптуються. Українські інженери навчилися ефективно придушувати ті діапазони частот, якими довго користувалися російські «Шахеди» для управління та MESH-зв’язку.

У відповідь виробники дронів у рф почали переводити апарати на нові, раніше не задіяні смуги частот, розраховуючи «проскочити» повз уже налаштовані засоби придушення.

Українські фахівці з РЕБ визнають: без постійного моніторингу того, які частоти й режими наразі використовує противник, навіть потужна апаратура може виявитися малоефективною.

Ще один виклик — спроби ворога взагалі обійти РЕБ. Наприкінці 2025 – на початку 2026 року на далекобійних ударних дронах РФ почали масово з’являтися супутникові термінали Starlink, які дають оператору стабільний канал управління в реальному часі, стійкий до глушіння. Це дозволило керувати ударами по цілях у режимі реального часу — зокрема, у січні саме так тричі уразили цивільний потяг «Укрзалізниці» на Харківщині. Цю практику вдалось припинити: розробник Starlink застосував повне блокування пристроїв противника.

РЕБ — не універсальний щит

Найпоширеніша помилка в оцінці РЕБ — очікування, що радіоелектронний вплив здатен повністю зупинити атаку. Це не так навіть теоретично: автономна інерційна навігація, стійкість сучасних навігаційних блоків до потужного придушення, масовані нальоти на різних частотах і, наприклад, супутникові канали зв’язку — усе це знижує гарантований ефект.

Експерти з DOU, які досліджували тему з військовими радіоелектронниками, підкреслюють:

Коли ешелонована система вибудована правильно, а розвідка й засоби придушення чітко взаємодіють, РЕБ здатна створити серйозну проблему для російського дрона — і саме тому під час нальотів на міста фіксується чимало апаратів, які «губляться» через подавлений сигнал. Але це результат системної роботи, а не властивість самого обладнання.

РЕБ у протидії «Шахедам» — інструмент зниження точності удару й виграшу часу для інших рівнів оборони: зенітних гармат, мобільних вогневих груп, дронів-перехоплювачів і авіації. Ефективність напряму залежить від того, наскільки швидко вдається відстежувати зміни в тактиці й частотах противника, а також від того, наскільки грамотно вона інтегрована з іншими засобами захисту.

Гонка озброєнь у цій сфері не завершена: щойно один діапазон чи метод придушення стає надійним, ворог шукає спосіб його обійти — через нові частоти, інерційну навігацію чи супутниковий зв’язок. Тому головний ризик — не в самій технології, а в очікуванні, що вона здатна замінити комплексну оборону.ко визначену роль. Радіоелектронна боротьба у цій системі працює на зниження ефективності атак і підвищення загальної стійкості оборони.

Висновки

РЕБ проти шахедів має обмежені, але важливі можливості. Він не гарантує знищення дронів-камікадзе, проте здатен зменшити точність ударів і виграти критично важливий час для реагування.

Найкращий результат досягається тоді, коли радіоелектронна боротьба інтегрована у комплексну систему протидії повітряним загрозам і застосовується з чітким розумінням своїх реальних можливостей та обмежень.