Військове відомство замовляє систему комп’ютерного зору для об’єктивної оцінки дій екіпажів. Першою платформою стане танкер KC-46

Повітряні сили США шукають розробників системи на основі штучного інтелекту, яка автоматично аналізуватиме заправлення літаків у повітрі та готуватиме для пілотів післяпольотний розбір («hot wash»). Заявки приймають до 25 листопада 2026 року.

Відповідно до тексту завдання, йдеться про прототип, який за відео з камер танкера (насамперед KC-46) аналізуватиме заправлення вже після польоту та видаватиме пілотам об’єктивні оцінки на основі даних. Система має автоматично виявляти й відстежувати штангу чи шланг танкера та літак-одержувач, вимірювати їхнє взаємне положення, швидкість і вирівнювання, а також оцінювати, чи перебуває літак у межах дозволеної зони заправлення. Окремо вона має аналізувати швидкість зближення, вектори підходу, стабільність літака та відхилення від штатних процедур.

Результати мають подаватися наочно. Для пілотів-одержувачів передбачені графічні накладки, теплові карти, хронологія подій та інтерактивні середовища для розбору польоту. Інструкторам залишається можливість перевіряти й коригувати автоматичні оцінки на початковому етапі впровадження. Завдання також вимагає, щоб розробники мінімізували обчислювальне навантаження на стройові підрозділи.

Як зазначають автори заявки, заправлення в повітрі лишається одним із найскладніших і найкритичніших для безпеки завдань льотного складу. Нині підготовка й оцінювання спираються переважно на спостереження інструктора, самооцінку пілота, ручний перегляд відео та суб’єктивні судження. ВПС розраховують, що алгоритмічний аналіз зменшить вплив людського фактора на оцінку і допоможе знизити кількість інцидентів, пов’язаних з помилками екіпажів.

Проєкт розглядають як основу для ширшого застосування. Зазначається, що ВПС бачать у ньому прототип майбутніх систем навчання на основі ШІ. У розробці має бути закладена можливість розширення на інші типи танкерів і літаків-одержувачів. Кінцевою метою названо продемонстровану в операційних умовах систему як мінімум для одного типу літака-одержувача, яку можна інтегрувати в наявні навчальні комплекси.