На початку 2026 року мало хто з військових оглядачів говорив про Олександрівський напрямок як про місце, де варто чекати проривів. Основна увага прикута до Покровська й Гуляйполя — сусідніх, більш медійно відомих ділянок фронту. І водночас впродовж кількох місяців на стику Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей українські війська проводили одну з найпослідовніших наступальних операцій року. Що цікаво, досягти успіху вдалось переважно завдяки збільшенню використання дронів та якісному застосуванню їх можливостей.

Офіційно підтверджений наступ

За підсумками операції, яка тривала з січня по серпень 2026 року, Сили оборони звільнили 26 населених пунктів і повернули під контроль 745 км² території. Про це повідомив президент Володимир Зеленський, підкресливши, що операцію виконали «саме так, як і було визначено». Результати доповіли головнокомандувачу ЗСУ Михайлу Драпатому.

До операції були залучені десантно-штурмові війська та підрозділи, спеціально сформовані для наступу — зокрема частини 8-го корпусу ДШВ, включно з 95-ю бригадою, які перекинули на напрямок, не оголюючи інші ділянки фронту. За словами військових, ключову роль зіграв ще й елемент несподіванки: Олександрівщина виглядала другорядною порівняно з Покровськом і Гуляйполем, тож росіяни не готувалися тут до серйозної контратаки.

Активна фаза почалась у серпні. За тиждень з 5 по 12 серпня підрозділи закріпилися й звільнили села Толстий, Грушівське, Зірка, Мирне, а до 12 серпня десантно-штурмові війська зачистили ще вісім населених пунктів: Олександроград, Воскресенку, Ялту, Вербове, Красногірське, Рибне, Злагоду й Тернове.

Дрон — головний інструмент розвідки й ураження

Характерна риса операції — система, яка забезпечила успішне просування. Українські безпілотники працювали на глибину понад 50 км у тилу противника, знаходячи й уражаючи логістику: склади боєприпасів, паливні бази, маршрути постачання. Оператори 23-го окремого розвідувального батальйону описують відпрацьовану схему «радіо — дрони»: спершу колону виявляє радіоелектронна розвідка, потім її «добивають» ударні безпілотники.

На озброєнні — ціла лінійка техніки:

  • «Довбуш Т40» — стратегічний розвідувально-ударний БПЛА з дальністю понад 2000 км, здатний перебувати в повітрі понад добу і нести до 100 кг корисного навантаження. Використовується для розвідки в глибокому тилу та коригування вогню.
  • «Довбуш Т20» — менша, мобільніша версія для фронтової розвідки й наведення артилерії.
  • «Котигорошко» — ударний дрон-камікадзе з бойовою частиною до 5 кг, орієнтований на живу силу, артилерію та склади противника поблизу лінії фронту.
  • FPV-дрони з керуванням і по радіоканалу, і по оптоволокну — інструмент «точкових» ударів по бронетехніці й піхоті. Оператор із позивним «Монгол» (42-та механізована бригада) розповідав про епізод, коли його група уразила близько 30 російських військових за один вихід.

Одночасно працювала й оборонна складова: підрозділи радіоелектронної боротьби, за даними 37-ї бригади, придушували до 230 із приблизно 265 виявлених за тиждень ворожих повітряних цілей. Батальйон протиповітряної оборони «Signum» звітував про знищення 11 ударних БПЛА противника, включно з рідкісною маневреною моделлю «БМ-70».

Чому стратегія спрацювала?

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) називають успіхи на Олександрівському напрямку результатом одразу кількох факторів, що підсилюють один одного:

  • покращене оперативне планування українського командування
  • послідовна робота по придушенню й знищенню російської ППО;
  • посилена ударна кампанія по логістиці на середній дальності;
  • тактична перевага України у безпілотниках
  • масове відключення «сірих» терміналів Starlink у російських підрозділів.

За оцінкою американської військової розвідки, на яку посилається Bloomberg, деактивація нелегальних Starlink-терміналів на початку 2026 року вже сама собою дала Україні перше велике територіальне просування з 2023 року — близько 400 км². Втративши стабільний зв’язок, російські підрозділи на час втратили здатність швидко координувати переміщення і виклик підтримки, чим і скористалося українське командування, розгорнувши наступальне угруповання на, здавалося б, другорядній ділянці.

Втрата зв’язку змусила противника змінити й тактику пересування: замість колон бронетехніки — мотоцикли та квадроцикли, спроби ховатися в лісосмугах і використовувати димові завіси. Але це не рятує: за словами військових, розвідка все одно фіксує теплові сигнатури таких груп і передає координати спершу артилерії, а потім розрахункам FPV.

Ціна для противника

За оцінками українського командування, наступ коштував противнику близько 9550 убитими та 6600 пораненими. Звільнено 745 км² і 26 населених пунктів.

Висновок операції: дрон став структурним елементом наступу, поряд з артилерією й піхотою. Розвідка, коригування вогню, ураження тилу, придушення ППО й контрбатарейна боротьба — усе зав’язане на безпілотні системи різного класу.

За словами українських військових, у зоні відповідальності 37-ї бригади морської піхоти російські війська практично не проводили наступальних дій. Натомість вони намагалися приховано переміщувати піхоту та підтримувати логістику, тоді як українські підрозділи контролювали ці переміщення і завдавали ударів: зокрема, за допомогою дронів.