Виснаження світових запасів ракет-перехоплювачів до комплексів Patriot збіглося з технологічною еволюцією російських балістичних систем. Про те, як українські інженери, розробники мілітарі-тек стартапів та військові адаптуються до викликів і вчаться протидіяти балістиці — у нашому матеріалі.
Чому ракет завжди мало?
Більшість звичайних зенітних ракет (наприклад, PAC-2 GEM-T) мають осколково-фугасну бойову частину: вони вибухають поруч із ціллю, вражаючи її хмарою уламків. Для літака чи крилатої ракети цього достатньо. Але якщо уламки лише пошкодять хвіст балістичної ракети, яка падає з величезною швидкістю, її масивна боєголовка все одно досягне землі за інерцією. Тим не менш PAC-2 GEM-T також здатний перехоплювати тактичні балістичні ракети.
Але для більш ефективного знищення балістики потрібна технологія кінетичного перехоплення (Hit-to-Kill), яка реалізована в надсучасних ракетах PAC-3 MSE. Вони врізаються у ворожу боєголовку на зустрічних курсах. Однак виробництво таких перехоплювачів украй повільне. У 2025 році Lockheed Martin поставила рекордні на той час 620 PAC-3 MSE. Водночас через різке зростання попиту США та союзники вже розгорнули масштабування виробництва: заявлена ціль — близько 2000 перехоплювачів на рік.
Водночас коли на Близькому Сході під час чергової ескалації коаліція за кілька днів випустила понад 800 перехоплювачів Patriot, постачання їх в Україну помітно знизились. Зі сторони США навіть звучали заяви про те, що куплені європейськими партнерами ракети для України США використала для власних потреб.
Технологічна еволюція ворога
Російський військово-промисловий комплекс провів модернізацію оперативно-тактичних ракет «Іскандер-М» (9М723).
По-перше, вони отримали оновлене програмне забезпечення, що дозволяє ракеті на фінальній ділянці польоту здійснювати агресивні маневри з перевантаженням. Це частково збиває математичні розрахунки радарів Patriot, змушуючи перехоплювач вичерпувати енергію на різкі зміни курсу.
По-друге, противник почав встановлювати на ракети 12-елементну цифрову антенну решітку «Комета-М12Р-ВТ». Вона забезпечує стійкість до традиційних засобів радіоелектронної боротьби.
Від FrankenSAM до «Сапсана»: українська відповідь
Щоб зберегти залишки PAC-3 виключно для балістики, українські фахівці разом із західними партнерами розгорнули гібридну архітектуру FrankenSAM. Завдяки розробці унікальних цифрових інтерфейсів, українські радари навчилися взаємодіяти з пусковими установками Patriot, а старі радянські комплекси «Бук» отримали змогу стріляти американськими ракетами RIM-7 та AIM-9M.
Водночас Україна продовжує використовувати рідкісні радянські комплекси С-300В1 з ракетами 9М83, які здатні уражати, зокрема, тактичні балістичні цілі. У грудні 2025 року Норвегія оголосила про виділення понад 0,5 млрд норвезьких крон на закупівлю ракет для українських С-300.
Водночас українська приватна компанія Fire Point просувається у створенні вітчизняних балістичних ракет FP-7 (дальністю близько 200–300 км) та FP-9 (з дальністю до 855 км), що в перспективі дасть можливість ЗСУ превентивно знищувати російські пускові установки глибоко в тилу.
«Зламати мозок» ракеті: РЕБ нового покоління
Найбільш інноваційною відповіддю на дефіцит протиракет стала система радіоелектронної боротьби Lima від українського стартапу Cascade Systems. Замість того, щоб збивати ракету фізично, Lima здійснює супутниковий спуфінг — глушить справжній сигнал GPS/GLONASS і підміняє координати. Внаслідок цього інерційна система ворожої ракети накопичує похибку і скеровує її у відкрите поле замість інфраструктурного об’єкта.
Щоб пробити захист новітніх 16-елементних російських антен, українські інженери швидко створили модифікацію Lima Quant. Побудова суцільного радіоелектронного купола над великим містом коштує близько 5 мільйонів євро — це еквівалент вартості лише однієї кінетичної ракети PAC-3. За перші місяці 2026 року завдяки цій системі було збито з курсу десятки «Кинджалів» та крилатих ракет.
Кінетичні дрони та «демократична ППО»
Для захисту від дешевих ударних безпілотників, які виснажують ППО, Україна розгорнула парк дронів-перехоплювачів. Моделі на кшталт P1-SUN, Sting, Merops та F7 LITAVR здатні розганятися до понад 300 км/год і фізично таранинити ворожі «Шахеди». Вартість такого перехоплення становить 1000–2000 доларів.
Дефіцит ракет Patriot змушує Україну не стільки шукати їм пряму заміну, скільки перебудовувати всю систему протиповітряної оборони. Дорогі кінетичні перехоплювачі залишаються інструментом проти балістичних цілей, тоді як РЕБ, модернізовані комплекси, власні ракети та дешеві дрони-перехоплювачі дозволяють розподіляти навантаження між різними рівнями захисту. Багатошарова модель стає одним із пріоритетних напрямів розвитку української ППО в умовах затяжної ракетної війни.