За даними Ради нацбезпеки і оборони, до 60% втрат особового складу і техніки армії рф завдається саме українськими FPV-дронами, а ОПК здатен виробляти понад 8 млн апаратів на рік. Водночас 2026 рік показав, що ефективність ураження залежить не від кількості дронів, а від керованості польоту, стійкості зв’язку і здатності системи працювати під тиском РЕБ. Як операторам працювати в умовах активної протидії дронам, розбирались журналісти DefPulse.
Чому дрони збивають ще до зустрічі з ціллю
Втрата FPV-дрона — це результат дії кількох факторів:
- Деградація зв’язку. Спочатку з’являються затримки, потім «сиплеться» картинка, і після цього оператор повністю втрачає керування. Рельєф, забудова чи навіть невеликий пагорб на трасі польоту здатні обірвати радіоканал ще до підльоту до цілі.
- РЕБ. Придушення каналів керування й відео залишається головною причиною втрат навіть технічно справних апаратів.
- Людський фактор. Коли рішення ухвалюються за секунди, брак досвіду оператора підвищує ризик втрат: і це актуально попри появу ШІ-наведення та інші технологічні зміни останнього року.
Критичну роль відіграє якість каналу управління. Для підвищення виживаності доцільно використовувати рішення, що забезпечують стабільну передачу сигналу. У базових сценаріях це досягається за рахунок наземних ретрансляторів. Наприклад, бездротовий наземний ретранслятор «Вещун-5.8» дає змогу розширити радіус зв’язку і зменшити втрати сигналу в складних умовах.
РЕБ втратив «монополію на перехоплення»
Триває масове поширення FPV-дронів на оптоволоконному керуванні. Замість радіоканалу сигнал і відео йдуть кабелем, що розмотується з котушки під час польоту, тому такий дрон не піддається глушінню чи перехопленню.
За оцінками польових командирів, коефіцієнт успішного виконання завдання оптоволоконними дронами в умовах щільної РЕБ сягає 75–85%, тоді як у радіодронів — лише 30–45%. Якщо рахувати вартість не апарата, а «успішного ураження цілі», різниця на дистанції в десятки й сотні вильотів стає відчутною навіть попри вищу початкову ціну оптоволоконного комплекту.
Втім, це не панацея. Вага котушки з кабелем робить дрон повільнішим і менш маневреним, перетворюючи його на легшу мішень для швидких дронів-перехоплювачів, а довжина кабелю (типово — кілька кілометрів) обмежує радіус застосування. Тому оптоволокно найдоцільніше там, де захищений канал важливіший за дальність і швидкість — на лінії бойового зіткнення, у забудові чи укриттях.
Автономне донаведення: ефективність навіть після втрати сигналу
У сучасних дронах розвивають автономність «критичного моменту»: фінальної фази атаки, коли РЕБ працює найагресивніше.
Так, українська Trident Group розробила систему, яка дозволяє оператору захопити ціль ще до входу дрона в зону дії РЕБ — далі апарат самостійно завершує атаку без ручного керування, навіть повністю втративши зв’язок і картинку. За словами керівника компанії Юрія Гуменчука, викликом залишається не стільки саме глушіння, скільки погана видимість: туман, задимлення чи забруднена оптика, через які алгоритму нема на що навести дрон.
До моменту, коли автонаведення підхоплює керування, дрон усе одно потребує ручного пілотування до точки захоплення цілі: тобто ризик втрати зв’язку на цьому відрізку нікуди не зникає.
Тож для зниження втрат FPV-дронів потрібен комплекс рішень:
- Оптоволокно — для щільної РЕБ і роботи на невеликих дистанціях. Радіокерування з донаведенням — для більшої дальності й швидкості, з прийняттям ризику на етапі до захоплення цілі.
- Врахування, а не уникнення РЕБ. Оскільки повністю обійти вплив глушіння вже практично неможливо, головне — мінімізувати час перебування в зоні його дії. Рішення — короткі дистанції, швидке проходження й точне знання, де РЕБ працює найагресивніше.
- Підготовка оператора. Жодна технологія — ні оптоволокно, ні ШІ-донаведення — не компенсує брак досвіду в ухваленні рішень за секунди.
