Коли людина зникає під час війни, родини стикаються не лише з емоційним ударом, а й з правовою та інформаційною невизначеністю. У таких ситуаціях ДНК-експертиза стає одним із ключових інструментів, який дозволяє перейти від припущень до підтверджених фактів.

ДНК-експертиза як інструмент ідентифікації зниклих безвісти

ДНК-експертиза – це науковий метод дослідження генетичного матеріалу людини з метою встановлення родинних зв’язків або ідентифікації особи. У справах про зникнення безвісти вона використовується для порівняння ДНК родичів із біологічними зразками невпізнаних загиблих або осіб, місцезнаходження яких невідоме.

Ключова особливість цього методу це об’єктивність і висока точність. Навіть за відсутності документів, зовнішніх ознак чи можливості візуального впізнання, ДНК-профіль дозволяє з великою ймовірністю встановити особу.

Які ДНК-зразки використовують для ідентифікації

Для проведення експертизи можуть використовуватись такі види зразків:

  • зразки крові або букального епітелію (мазок із внутрішньої сторони щоки) від родичів;
  • біологічні матеріали з особистих речей зниклого;
  • фрагменти кісткової тканини або інші біологічні залишки невпізнаних тіл.

Конкретний набір зразків визначається слідчим або експертною установою залежно від обставин справи.

У процесі пошуку зниклого безвісті військового важливу роль відіграють також волонтери, які допомагають родинам з навігацією між державними структурами, збором інформації, комунікацією з підрозділами та фіксацією даних, що можуть мати значення для подальшої ідентифікації.

Для чого проводять ДНК-експертизу у справах про зниклого безвісті військового

Коли у справі фігурує зниклий безвісті військовий, ДНК-експертиза виконує одразу кілька критично важливих функцій:

  • підтверджує або спростовує факт загибелі;
  • дозволяє офіційно встановити особу;
  • є підставою для внесення інформації до Єдиного реєстру зниклих безвісти;
  • створює юридичну визначеність для родини, щодо статусу, соціальних виплат, спадкових прав.

Саме ДНК-аналіз часто стає вирішальним етапом, коли польові пошуки, свідчення або документи не дають результату.

Коли та за яких умов проводять ДНК-експертизу

ДНК-експертиза проводиться не одразу, а після офіційної реєстрації факту зникнення. Алгоритм дій виглядає так:

  1. Подання заяви про зникнення особи до поліції або військової частини.
  2. Внесення даних до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
  3. Направлення родичів на відбір ДНК-зразків.
  4. Проведення лабораторного аналізу та збереження профілю в базі.

Важливо розуміти, що ДНК-експертиза може тривати місяцями, адже він залежить від розвитку бойових дій і доступу до місць можливого поховання.

Хто має здавати ДНК-аналіз у справах про зниклих безвісти

Здавати зразки ДНК рекомендується найближчим родичам зниклого. Пріоритетність визначається ступенем спорідненості:

  • батьки;
  • діти;
  • рідні брати та сестри;

У деяких випадках можуть залучатися інші родичі, якщо немає можливості отримати зразки першої лінії спорідненості. Це особливо актуально, коли йдеться про зниклого безвісті військового, родина якого проживає в різних регіонах або за кордоном. 

ДНК-експертиза та комплексний підхід до безпеки військових

ДНК-експертиза є одним із найнадійніших інструментів під час пошуку зниклого безвісті. Вона дозволяє замінити припущення точними даними, а невизначеність, офіційним підтвердженням. Саме цей метод часто стає ключем до встановлення правди у найскладніших випадках воєнного часу.

Використані джерела

Матеріал підготовлений на основі чинних державних і нормативних документів, зокрема:

  • Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року № 2505-VIII, м. Київ.
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 29.08.2022 року № 535, м. Київ.
  • Офіційні роз’яснення Міністерства внутрішніх справ України щодо порядку відбору та використання ДНК-зразків у справах про зникнення безвісти.