Поряд із класичними радіокерованими БПЛА на фронті використовують дрони на оптоволокні — апарати, керування якими здійснюється через фізичний кабель. Два-три роки тому це була нішева технологія для окремих тактичних епізодів. Але станом на 2026 рік вона перетворилася на один із ключових інструментів забезпечення Сил оборони: з окремими бюджетними лініями, галузевими контрактами й уніфікованою інфраструктурою керування.

Як працює оптоволоконний дрон

Принцип роботи такого безпілотника: передавач перетворює електричний сигнал у світловий імпульс, який поширюється всередині скляного або пластикового волокна і приймається фотодетектором на іншому кінці каналу.

Під час польоту дрон розмотує кабель зі спеціальної котушки, встановленої або на самому апараті, або в наземному модулі. Через цей канал ідуть відеосигнал з камери, телеметрія та команди управління.

Оскільки сигнал фізично замкнутий усередині волокна, а не випромінюється в ефір, засоби радіоелектронної боротьби не мають за що «зачепитися»: дрон неможливо ані заглушити, ані запеленгувати за радіовипромінюванням. Саме ця властивість і пояснює поширення технології в умовах підвищення щільності РЕБ на лінії фронту.

Компроміс за цю стійкість — дальність. Кабель обмежує радіус дії, додає ваги конструкції та створює ризик зачеплення за рельєф, будівлі чи лісосмуги під час маневрування. Тому оптоволоконні системи здебільшого залишаються інструментом для тактичних завдань.

Масштаб застосування

За даними Міністерства оборони України, упродовж 2025 року за контрактами Державного оператора тилу до війська було поставлено 374 тисячі оптоволоконних дронів. Уже станом на квітень 2026 року Сили оборони отримали понад 92% цього обсягу.

Суттєве зростання світових цін на оптичний кабель, котушки та бобіни змусило Міністерство оборони спільно з Кабінетом Міністрів розробити механізм коригування вартості державних контрактів. Наприкінці березня 2026 року Агенція оборонних закупівель і Державний оператор тилу уклали перші додаткові угоди, які врахували подорожчання цих комплектуючих і дали змогу забезпечити безперервне постачання оптоволоконних дронів до війська.

Одночасно Міноборони впроваджує у військах єдину наземну станцію управління для оптоволоконних дронів — рішення, яке має прибрати різноманіття систем різних виробників, зменшити навантаження на операторів і пришвидшити перепідготовку розрахунків між підрозділами.

Щоб краще зрозуміти, у яких умовах такі безпілотники використовуються найефективніше, варто ознайомитися з матеріалом: «Дрони на оптоволокні у сучасній війні: тактичні можливості та обмеження».

Прогрес по дальності

Обмеження за дистанцією поступово долають інженерними засобами. Оборонний кластер Brave1 провів полігонні випробування нового покоління FPV-дронів, які виконували завдання на дистанції до 25 км, зберігаючи керованість під впливом різних типів РЕБ. А окремі підрозділи — зокрема формування «Птахи Мадяра» — вже застосовують оптоволоконні дрони з дальністю до 40 км, що ще торік вважалося технічною межею для цього класу апаратів.

Зростання дальності залежить не лише від довжини кабелю. Виробники працюють над зменшенням діаметра й ваги волокна та вдосконаленням механізмів рівномірного розмотування: саме нерівномірне натягування котушки під час різких маневрів найчастіше призводить до обриву каналу зв’язку.

Як працює оптоволокно на боці противника

Противник так само нарощує застосування технології. Зафіксовані випадки встановлення оптоволоконних котушок на ударні дрони типу «Молнія», що дозволяє атакувати об’єкти в прифронтовій і прикордонній смузі на відстані до 20 км.

Логістичні маршрути поблизу лінії розмежування — зокрема ділянки на північно-східному напрямку — стали для противника фактичним полігоном для обкатки цієї зброї проти тилової логістики.

Реакція НАТО

Досвід протистояння в Україні вперше змусив західних партнерів визнати оптоволоконні дрони системною загрозою. Навесні 2026 року організація UK Defence Innovation за дорученням Міноборони Великої Британії оголосила відкритий запит до індустрії на технології виявлення та нейтралізації безпілотників з волоконно-оптичним керуванням. Прийом заявок тривав до 21 квітня. Формат навмисно означили як «ранню взаємодію з ринком», а не тендер: відомство хотіло насамперед зрозуміти, які рішення вже існують на ринку, перш ніж структурувати повноцінну закупівлю.

Проблема, за оцінкою британських фахівців, має два рівні складності.

  • Перший — виявлення: дрон без радіовипромінювання не «підсвічується» жодним із стандартних засобів РЕБ-моніторингу, і його доводиться шукати оптичними, акустичними або радіолокаційними засобами короткого радіуса дії.
  • Другий — ураження, оскільки перехоплення такого апарата в польоті класичними засобами радіоборотьби неможливе.

У липні 2026 року Британія виділила понад 3 млн євро на розробку недорогих систем перехоплення дронів у межах багатонаціональної програми Low-Cost Air Defence — до якої, крім Великої Британії, приєдналися Німеччина, Франція, Італія та Польща. Кожна країна проводить власний національний конкурс, після чого результати планують об’єднати в межах єдиної багатосторонньої співпраці.

Чим відповідають на загрозу?

Універсального рішення проти дронів на оптоволокні наразі не існує. Сил оборони комбінують відносно прості і вже перевірені інструменти:

  • Антидронові сітки, натягнуті над дорогами й позиціями. Вони залишаються одним із найдешевших і водночас ефективних засобів.
  • Розрахунки зі стрілецькою зброєю та засобами спостереження. Головна складність — швидкість і малий розмір апаратів, які летять на низькій висоті й різко маневрують.

Те, що технологію взяли на озброєння обидві сторони фронту, а тепер нею системно займаються НАТО, означає: наступний виток гонки озброєнь розгортатиметься в площині оптичного й акустичного виявлення. І саме там, вочевидь, з’являться наступні технологічні рішення.