Сучасна війна дедалі активніше використовує автоматизовані системи. Поряд із безпілотниками у повітрі на полі бою з’являються наземні роботизовані платформи, які можуть виконувати небезпечні або складні завдання без безпосередньої участі людини. Такі системи застосовуються для розвідки, транспортування обладнання, розмінування та виконання інженерних задач.

За словами співзасновника BlueBird Tech Валерія Зарубіна, Україна стала одним із головних центрів створення новітніх військових технологій. Проте всі вони поки не можуть працювати повністю автономно. 

І хоча так звана “кілзона” на фронті поступово розширюється, однак це не означає, що оператори можуть працювати далеко від лінії зіткнення.

“Велика кількість новітніх засобів народилась у цій війні. Але майже всі такі системи мають керуватися людиною. Якщо подивитися на театр бойових дій, то на лінії зіткнення, в окопах і бліндажах сидять оператори, які керують дронами, логістикою, ураженнями та зв’язком. Навіть якщо кілзона буде 100 кілометрів, усе одно операторам доведеться перебувати відносно близько до ЛБЗ”, — зазначає співзасновник BlueBird Tech Валерій Зарубін.

Наземні роботи (НРК) дозволяють зменшити ризики для військових підрозділів і підвищити ефективність виконання операцій близько до ЛБЗ. Роботизовані платформи можуть працювати у складних умовах, на мінних полях, у зонах обстрілів або в місцях, де присутність людини є небезпечною.

Основні типи наземних роботів у сучасній війні

Наземні роботи поступово стають ключовим елементом сучасних військових систем. У більшості випадків такі машини створюються у вигляді компактних роботизованих платформ на колесах або гусеницях, які можуть пересуватися складним рельєфом і працювати у небезпечних зонах.

У сучасній війні використовуються різні типи військових роботів. До них належать розвідувальні роботи для спостереження, інженерні роботи для виконання спеціальних задач, роботизовані платформи для транспортування обладнання та безпілотні наземні системи підтримки підрозділів.

Такі платформи можуть оснащуватися камерами спостереження, тепловізорами, датчиками руху або спеціальними маніпуляторами. Завдяки цьому оператор отримує можливість контролювати ситуацію на відстані та виконувати завдання без прямого контакту з небезпечним середовищем.

Принцип дистанційного управління

Дистанційне керування — це замкнений цикл обміну даними між оператором і платформою: команди руху йдуть вперед, відео й телеметрія повертаються назад. Швидкість цього циклу визначає точність керування.

При затримці сигналу в 1–2 секунди оператор починає реагувати із запізненням. При більшій затримці виникає ефект «інерційного управління», коли платформа рухається швидше, ніж оператор встигає її направляти. У відкритій місцевості це менш критично, у міській забудові чи серед перешкод може коштувати місії.

Відео та телеметрія

Відео дає оператору картину місцевості, телеметрія — точні параметри роботи платформи: швидкість, положення, рівень сигналу, стан систем. Ці потоки йдуть одночасно, але з різним пріоритетом: телеметрія передається стабільніше, тому що саме вона дає змогу приймати рішення, навіть якщо відео підвисає. При перевантаженні каналу система найчастіше жертвує якістю відео, залишаючи керуючі сигнали пріоритетними.

Один з прикладів — тактичний наземний дрон «Бандура». Це колісна платформа для логістичних, евакуаційних, інженерних та розвідувальних завдань у небезпечних зонах. Керування здійснюється через систему ELRS. Тактичний радіус — 4–5 км за умови ретрансляції, максимальна швидкість — до 8 км/год, клас захисту корпусу — IP56.

Влітку 2026 року розробники інтегрували в комплекс супутниковий зв’язок Starlink як резервний канал на випадок втрати або деградації основного зв’язку через РЕБ, а також додали нові камери для кращого огляду місцевості оператором. Платформу також доопрацювали посиленим захистом корпусу від уламків і стрілецької зброї. Це посилило можливості керування та стійкість платформи.

Роботизовані платформи для розвідки та спостереження

Одним із найбільш поширених напрямів застосування наземних роботів є розвідка. Компактні роботизовані платформи можуть використовуватися для спостереження за місцевістю, перевірки підозрілих об’єктів або роботи у складних міських умовах.

Такі роботи зазвичай оснащуються відеокамерами, тепловізійними системами та засобами передачі сигналу. Оператор може керувати платформою дистанційно та отримувати відео у режимі реального часу. Це дозволяє оцінити ситуацію, не наражаючи військових на небезпеку.

Подібні системи можуть використовуватися для перевірки будівель, тунелів або інших об’єктів перед входом підрозділів. Завдяки компактним розмірам вони здатні працювати у місцях, де пересування людини є обмеженим або небезпечним.

Наземні роботи для логістики та транспортування

Ще одним напрямом використання військової робототехніки є логістика. Роботизовані платформи можуть застосовуватися для транспортування боєприпасів, доставки обладнання або евакуації поранених.

У складних умовах бойових дій переміщення ресурсів між позиціями часто пов’язане з підвищеним ризиком. Використання роботизованих систем дозволяє виконувати такі задачі дистанційно, що підвищує безпеку особового складу та спрощує забезпечення підрозділів.

Залежно від конструкції платформи такі роботи можуть перевозити вантаж від кількох десятків до кількох сотень кілограмів і долати складний рельєф місцевості. Це робить їх корисним інструментом для підтримки підрозділів у зоні бойових дій.

Роботи для розмінування та інженерних задач

Однією з найбільш важливих сфер застосування наземних роботів є інженерні роботи, зокрема розмінування територій. Роботизовані платформи можуть використовуватися для виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Такі системи оснащуються маніпуляторами, камерами спостереження та інструментами, які дозволяють оператору працювати з підозрілими об’єктами на безпечній відстані. Це значно знижує ризик для військових інженерів під час роботи на замінованих територіях.

Саме тому наземні роботи активно використовуються підрозділами інженерного забезпечення. Більш детально про роботу таких фахівців, їхні задачі та обладнання можна прочитати у матеріалі «Військовий інженер: хто він, які задачі виконує та які інструменти використовує у 2026 році», де пояснюється роль інженерних підрозділів у сучасних бойових операціях.

Системи управління військовою робототехнікою

Наземні роботи керуються дистанційно за допомогою спеціальних пультів управління та систем передачі даних. Зазвичай оператор знаходиться на безпечній відстані та контролює роботу платформи через відеосигнал і телеметрію.

Для передачі сигналу використовуються радіоканали зв’язку та захищені цифрові системи управління. Стабільність такого зв’язку є критично важливою, оскільки саме від неї залежить можливість керувати роботизованою платформою у складних умовах місцевості або під час бойових дій.

У реальних умовах роботи на систему управління можуть впливати перешкоди або засоби радіоелектронної боротьби. Саме тому у сучасних операціях часто застосовуються засоби протидії безпілотним системам. Прикладом такого обладнання є РЕБ «Грець XL», який використовується для протидії ворожим дронам та допомагає захищати позиції від розвідувальних або ударних безпілотників.

Обмеження використання наземних роботів у бойових умовах

Попри значні переваги, наземні роботи мають і певні обмеження. Одним із головних факторів є дальність стабільного зв’язку між оператором та роботизованою платформою.

У складному рельєфі, у міській забудові або в умовах активної радіоелектронної боротьби передача сигналу може ускладнюватися. Це впливає на ефективність роботи роботизованих систем і вимагає використання додаткових технічних рішень.

Ще одним обмеженням є автономність роботи. Більшість наземних роботів працює на акумуляторах або гібридних енергосистемах, тому час їхньої роботи обмежений. Крім того, складні погодні умови, перешкоди на місцевості або пошкодження систем управління можуть впливати на можливості роботизованих платформ під час виконання задач.

Висновки

Наземні роботи поступово стають важливим елементом сучасної військової техніки. Роботизовані платформи можуть виконувати розвідувальні, логістичні та інженерні задачі, зменшуючи ризики для військових підрозділів та підвищуючи ефективність операцій.

Використання таких систем дозволяє працювати у небезпечних умовах, виконувати складні завдання та отримувати додаткову інформацію про ситуацію на полі бою.