За липень 2026 року Сили оборони знищили понад 5300 повітряних цілей і знешкодили понад 48 тисяч безпілотників тактичного рівня: зокрема 3656 ударних Shahed, розвідувальних БпЛА та дронів Lancet. Над створенням перехоплювачів працює велика індустрія: десятки компаній, тисячі розробок, зареєстрованих у кластері Brave1, і майже щомісячні зміни в тому, як саме українська ППО «бачить», аналізує та знешкоджує ворожі дрони. Команда DefPulse зібрала п’ять головних трендів, які визначають майбутнє українського counter-drone сектору.
1. Від окремих гаджетів до мережевих екосистем
Ринок еволюціонував. Спочатку був набір точкових рішень: один виробник робив детектори, інший — глушники, третій — перехоплювачі. Зараз з’явились компанії, які пропонують єдиний контур — екосистему рішень.
Так, на виставці Eurosatory 2026 у Парижі українська компанія Phantom Defense показала мережеву архітектуру, яка об’єднує системи детекції дронів, засоби радіоелектронної боротьби, кінетичні засоби перехоплення та платформу командування й управління (C2) в єдиний операційний фреймворк.
Того ж напряму дотримується і Contra Drone: компанія презентувала комплекс із понад 20 рішень — від міні-ППО і РЕБ до автономних дронів зі штучним інтелектом і перехоплювачів. Серед них ударні FPV-дрони Yell Duck, безпілотні крила Blackwing і Black Goose, адаптовані під роботу без GPS, і наземна логістична РЕБ-платформа Nyvexa.
Схожим шляхом іде і BlueBird Tech: замість окремих гаджетів компанія вибудовує власну екосистему — детектор дронів «Чуйка», засоби РЕБ «Грець», станції ретрансляції «Віщун» та FPV-дрони «Жах», об’єднані спільним застосунком для оновлення прошивок і обміну даними між пристроями.
Екосистеми створюють для комплексної протидії всьому спектру загроз. Потенційно вища ефективність у виробників, здатних поєднати детекцію, аналіз і ураження в одному контурі управління.
Показово, що ця тенденція одразу помітна й українським партнерам: саме на такі мережеві демонстрації західні делегації на Eurosatory приїжджали цілеспрямовано. За словами організаторів, те, що кілька років тому було футуристичною концепцією, сьогодні стає серійним продуктом. І саме Україна демонструє найбільшу кількість напрацювань у світі.
2. Реактивні перехоплювачі проти реактивних «Шахедів»
росія переходить на реактивні («джет») версії ударних дронів, і українські перехоплювачі мусять їх наздоганяти буквально в прямому сенсі слова.
«Дрони-перехоплювачі навесні та влітку 2026 року стали одним з ключових факторів захисту українських міст від масованих російських атак, у майбутньому вони отримають реактивні двигуни», — розповів CEO компанії Yartura Олег Букаренко.
За його словами, потреба у швидкісній системі перехоплення стала очевидною ще у 2022–2023 роках, а розробка самого дрона — це лише половина задачі. Не менш важливо готувати супутню інфраструктуру для навчання й підвищення кваліфікації операторів.
Мало створити перехоплювач: треба досягти оптимальної вартості збиття. Вартість одного «Шахеда» коливається в діапазоні від приблизно 30 до 50 тисяч доларів залежно від комплектації, тоді як вартість дрона-перехоплювача в Україні становить приблизно 1000–3000 доларів за одиницю. Однак у експерти порахували, що повна вартість інфраструктури для одного перехоплення (з урахуванням РЛС, зв’язку, підготовки операторів) сягає близько 35 тисяч доларів. Тобто економіка перехоплення поки не завжди на боці оборонця. Тож здешевлення й масштабування виробництва залишаються таким же пріоритетом, як і швидкість.
3. Штучний інтелект бере на себе «останню милю»
Протидіючи реактивному дрону, оператор фізично не встигає відреагувати на маневр цілі. Тому фінальне наведення все частіше довіряють алгоритмам ШІ.
Штучний інтелект в цих технологіях потрібен для детекції і ведення цілі, як технологія «останньої милі». Сучасні contra-drone системи використовують ШІ для розпізнавання типу безпілотника, оцінки потенційної загрози й автоматичного вибору найефективнішого методу нейтралізації. Це може бути радіочастотне глушіння, спуфінг, електромагнітний імпульс чи фізичне перехоплення.
Десятки компаній тренують моделі ШІ для реактивних перехоплювачів на платформі Brave1 Dataroom. Вони використовують дані бойового застосування для навчання систем автоматичного донаведення в умовах поганої видимості: вночі, у хмарах, під час дощу чи туману. Для цього розробники паралельно працюють над альтернативними каналами донаведення — радіолокаційними, акустичними та інфрачервоними..
4. Contra-drone виходить у кіберпростір
Сучасні рішення включають аналіз коду управління дрона: це дає змогу блокувати безпілотник без фізичного втручання.
Також розвиваються атаки безпосередньо на хмарну інфраструктуру керування комерційними чи військовими БПЛА.
Ще один інструмент — перехоплення цифрових сигналів для зміни команд, які передає передаються оператор.
За словами CEO компанії Kvertus, конкурентна перевага українського ОПК у цьому напрямі — бойовий досвід. У світових гігантів оборонної промисловості потужний інженерний склад, але немає можливості випробовувати нові розробки безпосередньо на полі бою. Тоді як українські команди отримують зворотний зв’язок з фронту за лічені тижні.
5. Лазерна ППО — скоро на бойовому чергуванні
Наприкінці червня 2026 тодішній міністр оборони Михайло Федоров під час події Brave1 Advantage підтвердив: Україна розпочала випробування лазерних систем протиповітряної оборони і вже отримує перші результати.
Ще у лютому 2026 журналіст The Atlantic Саймон Шустер описав українську лазерну систему під назвою Sunray («Сонячний промінь»), здатну уражати невеликі повітряні цілі сфокусованим променем, пошкоджуючи корпус дрона або його електроніку. За описом видання, система працює практично безшумно, не потребує витратних боєприпасів і компактна настільки, що вміщується в багажник автомобіля.
У липні 2026 з’явилися повідомлення й про іншу розробку — лазерну систему «Тризуб», яка вже перехоплює FPV-дрони й готується до випробувань проти більш складних ударних безпілотників.
Якщо технологія доведе свою надійність у масовому застосуванні, вона здатна змінити економіку протиповітряної оборони на останньому рубежі: система може стати недорогою альтернативою перехоплювачам і працювати пліч-о-пліч з мобільними вогневими групами.
Антидрон-технології рухаються до автономності, швидкості та здешевлення кожного перехоплення. Це логічно, адже росія масштабує виробництво ударних дронів швидше, ніж будь-хто очікував, а економіка війни на виснаження вимагає, щоб кожен збитий «Шахед» коштував менше, ніж сам «Шахед».
Водночас українські розробки виходять за межі внутрішнього ринку. Оборонні планувальники НАТО вже розглядають українські технології перехоплення як основу майбутньої багаторівневої «стіни дронів» уздовж східних кордонів ЄС. Це означає, що те, що зараз тестується на наших полігонах, за рік-два може стати стандартом протиповітряної оборони для всієї Європи.