Двох літніх мешканців Оріхова — 80-річну Валентину Дмитрівну та 90-річного Геніслава Марковича — вивезли з обстрілюваного міста на роботизованій платформі. Дорога польовими стежками під загрозою російських дронів тривала понад пів доби.
Дванадцять годин на «конику»
Операцію провели бійці 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» за участю наземного роботизованого комплекс. Оріхів у Запорізькій області перебуває під постійними обстрілами, тож звичайний евакуаційний транспорт туди не доїде. Платформа довезла пасажирів до безпечного місця, де на них чекало авто.
У бригаді наголошують, що це перша евакуація на НРК на настільки великій відстані. До неї долучилися десятки військовослужбовців. Одні вели повітряну розвідку й моніторинг маршруту, інші прикривали та супроводжували платформу на всьому шляху. Окремий автомобіль працював для евакуаційної групи.
Бійці бригади розповідають, що захищали свого «коника» та його цінних пасажирів, як рідних.
Остання миля, яку не пройде броньовик
НРК стали евакуаційним транспортом у найбільш небезпечних зонах. Командир роти НРК «Триглав» 110-ї ОМБр раніше розповідав, що класична евакуація на броні чи пікапах більше не працює: проїхати туди, де раніше проїжджав пікап, стало важко. Тож ще на початку 2026 року Олександр Сирський поставив завдання використовувати НРК для виносу поранених з «кілзони».
У робота є перевага. За словами командира 3-ї медичної роти 1-го окремого медичного батальйону Максима Штруля, він менш помітний, ніж велика броньована машина: його можна сховати під деревами, а тепловий слід від нього менший. Тож:
- у першому півріччі 2026 року Міноборони законтрактувало 25 000 НРК;
- у березні 2026 військові виконали понад 9000 місій із НРК;
- з початку 2026 року до початку вересня зафіксовано близько 112 тис. логістичних та евакуаційних місій НРК. Евакуація поранених — лише мала частина цього обсягу.
Три конструкторські школи
Евакуаційні НРК в Україні розділяють за логікою: повільні й прохідні, швидкі й броньовані, багатоцільові з модулем для людей. На евакуаційній техніці встановлюють броньовані капсули, засоби РЕБ та антикумулятивні «мангали».
Малі гусеничні платформи
Вепр, Ardal, TerMIT. Швидкість 7–14 км/год, вантаж 250–350 кг, запас ходу 30–40 км. Брати можуть 1–2 поранених. Сильна сторона — прохідність і низька помітність. Слабка — повільність: найкоротша дорога триває годинами.
Швидкі броньовані «капсули»
Maul від AIDronesUA — найвідоміший приклад. Двигун внутрішнього згоряння на базі важкого квадроцикла, броньована капсула проти уламків з фіксацією пораненого ременями, підтримкою голови, м’яким матом та двосторонньою голосовою комунікацією. Швидкість — десятки кілометрів на годину. Може виконувати місії дальністю до 110 км. Тактика: прорватися і швидко виїхати.
Багатоцільові колісні носії
Ratel M/H, Бандура, Калач. Вони створені насамперед для логістики, а евакуація — додаткова роль. Беруть до 200–500 кг вантажу, швидкість близько 8 км/год.
В евакуації беруть участь великі команди. Так, в операції Ardal полку К-2 один оператор був штурманом, інший керував транспортом, а маршрут коригували в реальному часі з дрона-розвідника. Медик був на зв’язку з пораненим. Ще один фахівець готував маршрут.
Швидкість важить більше за вантажопідйомність: огляд характеристик НРК для евакуації
| Комплекс | Виробник | Шасі | Вантаж, кг | Швидкість, км/год | Запас ходу, км |
| Maul | AIDronesUA | Колісне (база — квадроцикл) | 200 | до 64 з пораненим (82 без) | до 100; рекорд місії 110 |
| Vepr | КБ Веприк | Гусениці | 350 | 7,5 | 40 |
| Ardal | BUREVII | Гусениці | 250 (за розробником) | 14 | 30 |
| TerMIT | Tencore | Гусениці, модульна | 300 | — | — |
| Ratel M | Ratel Robotics | Колеса | від 400 | 8 | від 80 |
| Ratel H | Ratel Robotics | Колеса | до 500 | 8 | до 55 |
| Бандура | BlueBird Tech | Колеса | 200 | 8 | 30–40 (бездоріжжя) |
| Калач | ЄДРОН | — | 250 | 8 | 20 |
Хроніка евакуацій: від трьох кілометрів до ста десяти
- Оріхів, 65-та ОМБр. Двох літніх цивільних вивезли польовими стежками за понад 12 годин. Це перша така операція на настільки великій відстані.
- Оріхівський напрямок, 11 вересня 2026 року. Рота НРК «Асгард» 153-ї ОМБр вивезла з передової двох російських полонених, яких захопив підрозділ «Арей». Місія тривала близько шести годин: це перша така евакуація полонених наземним дроном.
- Лиман, 25 квітня 2026 року. Підрозділ НРК Cerberus 3-го армійського корпусу забрав 77-річну жінку, яка годинами йшла обстріляною дорогою. На боці робота було написано: «Бабусю, сідай!». Трох інших цивільних допровадили дронами до пункту забору.
- Тил противника, 23 січня 2026 року. 53-та ОМБр разом з 1-м із окремих медичним батальйоном вивезли бійця з кульовим пораненням, який опинився фактично за позиціями ворога. Маршрут — 64 км, місія тривала 5 годин 58 хвилин. Успіх прийшов з 11-ї спроби: до нього медбат втратив два НРК.
- Куп’янський напрямок, квітень 2025 року. Ardal полку К-2 вивіз з оточення трьох поранених, подолавши понад 17 км під мінометним і артилерійським вогнем. Дрони скидали людям воду й медикаменти.
- Осінь 2025 року, «Триглав» 110-ї ОМБр. Один НРК за ніч вивіз вісім поранених, по чотири за рейс.. До весни 2026 року рота здійснила близько 60 медичних евакуацій.
Не все проходить гладко: майже завжди трапляються перешкоди. Так, підрозділ «Форсаж» 128-ї ОВМБр «Дике поле» з трьох спроб вивезення поранених пройшов першу з пробитим колесом, другу — з трьома підривами на протипіхотних мінах. Лише з третьої спроби НРК привіз евакуаційну групу, яка забрала поранених на близько трьох кілометрів.
Еволюція: від «вантажівки» до системи рятування
За два роки наземна роботика змінилася від окремих експериментів до засобу масового застосування з власною доктриною.
Етап 1: вантажі НРК та сапери (2024)
Бригади додають посади операторів роботів. Навесні 2024-го кодифікують першу сертифіковану інженерну машину розмінування Zmiy. Далі через Brave1 кодифікують десятки моделей.
Етап 2: перші евакуації (2025)
У кінці 2023 року 1-й медичний батальйон шукає альтернативу звичайній евакуації: так починається Maul. У січні 2025-го він перший раз виходить на логістичні операції, у жовтні — перша успішна евакуація пораненого. В цей же час гусенична Ardal у полку К-2 робить чотири успішні евакуації.
Етап 3: систематизація та масштабування (2026)
Генштаб ставить завдання евакувати поранених на НРК. Виробництво Maul передають компанії DevDroid, бо військові підрозділи не можуть запустити серійне виробництво самостійно. В червні Міноборони повідомляє, що з початку року допущено до експлуатації 50 НРК (за 2025 рік — 60). У червні на Eurosatory AIDronesUA підписує меморандум із шведською Njord Technology про 400–500 комплексів на рік.
Зв’язок, РЕБ і захист від FPV: головні технологічні виклики
Одна з найбільших проблем наземних роботів — стабільне керування на пересіченій місцевості. Будівлі, пагорби, лісосмуги, яри та бетонні споруди можуть перешкоджати проходженню радіосигналу. Додаткову загрозу створюють засоби радіоелектронної боротьби противника.
Тому сучасні НРК використовують кілька каналів зв’язку, які можуть доповнювати один одного.
Основні технології:
- Радіоканали. Використовуються для передавання команд управління та телеметрії.
- LTE. Дає змогу керувати платформою через мобільні мережі там, де є покриття.
- Mesh-мережі. Забезпечують передавання інформації через декілька проміжних вузлів.
- Starlink. Може використовуватися для супутникового зв’язку, якщо відповідна система інтегрована в комплекс.
- Повітряні ретранслятори. БпЛА можуть виступати проміжною ланкою між оператором і наземним роботом.
- Оптоволоконне керування. Забезпечує передачу сигналу через фізичний кабель і не залежить від радіоефіру, але обмежує мобільність довжиною кабелю.
Наприклад, MAUL EVAC використовує систему управління Droid Box, яка підтримує декілька типів зв’язку, включно з оптоволоконним каналом дальністю до 20 км.
- Броньовані капсули. Захищають пасажира від уламків та частини уражальних факторів.
- Каркасні надбудови. Можуть зменшувати ризик ураження боєприпасами зі скидом.
- Засоби РЕБ. Призначені для протидії окремим каналам управління ворожих дронів, але не забезпечують універсального захисту.
- Системи фізичного перехоплення. Сіткомети та інші спеціальні пристрої можуть використовуватися для протидії БпЛА.
- Повітряний супровід. Розвідувальні та перехоплювальні дрони допомагають виявляти загрози й захищати маршрут.
Жодне з цих рішень не робить НРК невразливим. Його можуть знищити FPV-дрон, артилерія або міна. Тому захист забезпечується плануванням місії та взаємодією підрозділів.
Поранений може перебувати на платформі десятки хвилин або кілька годин без присутності медика. Тому перед початком руху необхідно стабілізувати його стан, забезпечити фіксацію та підготувати до тривалого транспортування.
Особливу проблему становить вібрація. Під час руху розбитими дорогами та бездоріжжям платформа передає тілу поштовхи, які можуть погіршити стан людини з травмами хребта, таза або кінцівок. Для зменшення цього ризику використовують:
- Вакуумні матраци. Забезпечують фіксацію тіла відповідно до анатомічних контурів.
- Спинальні щити. Використовуються за підозри на травми хребта.
- Амортизаційні системи. Зменшують передачу ударних навантажень від ходової частини.
- Термоковдри. Допомагають запобігти переохолодженню.
- Ремені фіксації. Утримують людину в стабільному положенні під час руху.
Ще одна проблема — завантаження. Більшість сучасних НРК не мають повноцінних роботизованих маніпуляторів, здатних самостійно підняти та розмістити важкопораненого на платформі. Тому на цьому етапі все ще потрібна евакуаційна група.
Що далі: перспективи евакуаційних НРК
Сьогодні більшість бойових НРК залишається дистанційно керованими. Проте розробники працюють над системами, які зможуть продовжувати рух навіть після втрати зв’язку з оператором.
Зокрема, українська компанія Swarmer розвиває рішення автономної навігації, що передбачають розпізнавання перешкод, обхід вирв і повернення до заданої точки. Інтеграція з цифровими картами та бортовими обчислювальними системами також має підвищити ефективність роботи за умов обмеженого GPS-сигналу.
Перспективним напрямом є концепція iMEDCAP — Integrated Medical Capability, яка передбачає створення інтегрованого безпілотного ланцюга медичної евакуації.
У такій системі повітряні дрони можуть виявляти поранених, інші сенсори — оцінювати їхній стан, а наземна платформа — самостійно прокладати маршрут до постраждалого. У перспективі спеціальні медичні модулі зможуть забезпечувати дистанційний контроль життєвих показників і виконання окремих медичних процедур під наглядом фахівців.
