Олександр, офіцер відділення комунікацій 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта, в ефірі Армія FM розповів, чому серед десятків систем саме вітчизняна САУ «Богдана» стала однією з найбільш затребуваних.

— Ми протягом останніх чотирьох років працювали на різних системах. Вони були як закордонні, так і наші. Наразі ми працюємо на системах, про які, напевно, всі чули й знають, — «Богданах». «Богдана» зарекомендувала себе максимально яскраво. Чому? По-перше, це наша техніка. Тож, якщо говорити про ремонт, її можна дуже швидко і просто відремонтувати власними силами. По-друге, вона стріляє 155-мм боєприпасами натовського стандарту, — сказав він.

Стволи та ключові вузли «Богдани» випускає Краматорський завод важкого верстатобудування у кооперації з кількома оборонними підприємствами. Тож після вичерпання ресурсу ствол не потрібно везти на капітальний ремонт за кордон: заміну й обслуговування можна провести на місці без багатотижневого простою бойової машини. А калібр 155 мм, стандартний для армій НАТО, відкриває доступ до величезної номенклатури снарядів західного виробництва: на відміну від радянського 152-мм калібру.

За словами артилеристів, саме точність стрільби стала головним козирем «Богдани» в артилерійських дуелях із противником.

— Хлопці говорять, що вона максимально точна: їй потрібно зробити два перші постріли, пристрілятися, а третій постріл уже влучає в ціль. Якщо порівнювати з агресором, то там потрібно 7–10 пострілів, — пояснив військовий.

Технічні характеристики САУ 2С22 «Богдана»:

  • Калібр — 155 мм, довжина ствола — 52 калібри
  • Дальність стрільби — до 40–42 км, керованим снарядом M982 Excalibur — до 60 км
  • Швидкострільність — 4–6 пострілів за хвилину
  • Боєкомплект — до 20 снарядів
  • Екіпаж — 5 осіб
  • Шасі — колісні платформи КрАЗ-63221, МАЗ-6317 або Tatra 815-7 (залежно від модифікації)
  • Швидкість руху — до 80 км/год трасою
  • Запас ходу — до 700–800 км
  • Кути наведення гармати — від −5° до +65° по вертикалі, ±30° по горизонталі

Утім, головну перевагу українських артилеристів Олександр бачить в здатності швидко перелаштовуватися між системами.

— Головне в цьому — адаптивність і здатність, знаєте, як кажуть, «змінюйся або здохни». Воно так і є. Тому що сьогодні ти працюєш, наприклад, на такій системі, як М777 — американські «три сімки». Завтра в тебе «Богдана», післязавтра — САУ «Богдана». І це зовсім різні системи. Якщо ти можеш адаптуватися, максимально швидко й коректно все це змінювати, то працюватимеш. Тобто адаптивність — це, напевно, головне, що зараз потрібне кожному артилеристу, — підсумував Олександр.