Ракетні технології належать до найскладніших і водночас стратегічно найважливіших напрямів сучасної оборони. Вони визначають здатність держави до стримування, далекобійного ураження та високоточного впливу на критичні об’єкти противника. Цей матеріал пояснює, як формувалася українська ракетна програма, які етапи вона пройшла, на яких напрямах зосереджена сьогодні та які в неї вузькі місця.
Чому ракетна зброя є стратегічним пріоритетом
Ракетна зброя поєднує дальність, точність і ефект стримування. Для держави, що протистоїть ресурсно сильнішому противнику, це інструмент асиметричної відповіді: він дає змогу вражати нафтопереробні й оборонні заводи, аеродроми, склади та військово-морські бази поза зоною бойових дій.
Виробництво ракет водночас є пріоритетною ціллю противника. У лютому 2026 року Зеленський заявив, що російський удар знищив виробничу лінію «Фламінго» і через це ракет цього типу бракувало. Згодом виробництво відновили. Це показує, що безпека виробничих майданчиків — частина самої програми. Ширший економічний ефект таких програм — у матеріалі про те, як військові технології змінюють економіку під час війни.
Основні етапи розвитку
- Збереження компетенцій (1990-ті). Україна успадкувала ракетно-космічну школу: КБ «Південне», завод «Південмаш».
- Перші оборонні проєкти (2000-ті). Модернізація наявних систем, перші концепції власних комплексів, зокрема майбутнього «Сапсана».
- Після 2014 року. Поява «Вільхи» (на озброєнні з 2018) та протикорабельного комплексу Р-360 «Нептун».
- Після 2022 року. Знищення крейсера «Москва» «Нептунами» у квітні 2022-го стало поворотним моментом. Далі — «Довгий Нептун», ракетодрони «Паляниця», «Пекло» і «Рута» (2024–2025), крилата ракета FP-5 «Фламінго» (серійне виробництво з 2025 року), перше бойове застосування балістичного «Сапсана» (2025) та балістика Fire Point FP-7 і FP-9 (випробування 2026 року).
Ключові ракети та напрями
Крилаті ракети
- «Нептун» / «Довгий Нептун». У 2024 році масштабували серійне виробництво (за заявою Умєрова, перша сотня ракет за рік), з’явилася версія зі збільшеною дальністю. У 2026 році застосовувався, зокрема, по заводу «Атлант-Аеро» у Смоленську (19 квітня), Новошахтинському НПЗ (31 травня) та комбінату «Каменский» у Ростовській області (16 серпня).
- FP-5 «Фламінго» (Fire Point). Заявлена дальність до 3000 км, бойова частина 1150 кг, вартість близько 600 тис. доларів. За оцінками OSINT, навесні 2026 року зафіксували 23 пуски, до кінця червня — 39, із шістьма підтвердженими влученнями. Серед цілей — завод «Промсинтез» у Чапаєвську (28 березня) та «Титан-Баррикади» у Волгограді (27 червня). Влітку 2026 року ракета дедалі частіше використовується як основна для ударів углиб Росії.
- Ракетодрони «Паляниця», «Пекло», «Рута». Дешевші системи, що доповнюють важкі крилаті ракети. «Паляницю» застосували в комбінованому ударі по Новоросійську 12 серпня 2026 року.
Балістичні ракети
- «Сапсан» («Грім-2» в експортному варіанті). Перше бойове застосування — травень 2025 року, ураження цілі приблизно на 300 км. У грудні 2025 року Зеленський повідомив, що Україна почала застосовувати його регулярніше. Заявлені характеристики: бойова частина близько 480 кг, швидкість близько 5,2 Маха. Кількість виготовлених ракет засекречена.
- FP-7 (Fire Point). Оперативно-тактична ракета: льотні випробування наприкінці лютого та 14 березня 2026 року, далі — кодифікація та військові випробування. За заявами компанії, бойове застосування можливе восени 2026 року, а частину випробувань, імовірно, проведуть уже по реальних цілях.
- FP-9 (Fire Point). Заявлена дальність 800–850 км, бойова частина близько 800 кг. У червні–липні 2026 року компанія повідомляла, що є все, крім випробуваного двигуна; льотних випробувань ще очікували.
- Міжнародні проєкти. У січні 2026 року Велика Британія оголосила про намір виробляти для України балістичну ракету Nightfall. У липні 2026 року коаліція з десяти держав підтримала проєкт Freyja — недорогого антибалістичного перехоплювача на базі FP-7 (орієнтовно 1 млн доларів за ракету).
Організація виробництва
Виробництво ґрунтується на кооперації державних підприємств (КБ «Південне», «Південмаш», «Луч») і приватних компаній, передусім Fire Point. Держава формує замовлення, веде випробування та кодифікацію, а приватний сектор дає швидкість і гнучкість.
Fire Point розвиває локалізацію: за заявою компанії, понад 90 % фінального складання FP-5 відбувається в Україні, а для дронів FP-1/FP-2 локалізовано 97 % виробництва двигунів. Для твердого палива та двигунів балістичних ракет планується завод у Данії: перша черга у 2026 році, основна — «найімовірніше» у 2027-му. Окреме питання — локалізація виробництва компонентів, зокрема електроніки й систем наведення, про що йдеться в окремому матеріалі.
Темпи виробництва «Фламінго»
Дані суперечливі. У липні 2026 року Ірина Терех заявила про близько 100 ракет на місяць, а The Atlantic писав про приблизно 90 на місяць (до трьох на добу). Водночас вона ж визнала, що запланованих семи ракет на добу досі не досягли. Раніше називали цільові 200 ракет на місяць. Ці цифри слід сприймати як заяви компанії.
Виклики та обмеження
- Двигуни. Для «Фламінго» довго використовували вживані двигуни, закуплені через треті компанії. Fire Point заявляє про власний турбореактивний двигун (близько 10 тестових зразків станом на липень 2026 року), а перехід до серії планує на 2027 рік.
- Фінансування й контракти. Нарощування темпів залежить від нових контрактів; компанія повідомляла про затримки.
- Репутаційні ризики. Fire Point фігурує в розслідуваннях, зокрема НАБУ перевіряє, чи не завищувалася вартість компонентів. Компанія заперечує звинувачення.
- Випробування. Брак простору для повноцінних випробувань далекобійної балістики в межах України.
- Захист виробництва від ударів, компоненти та кадри.
- Проблема верифікації. Частина даних про дальність, вагу бойової частини та кількість виготовлених ракет — це заяви виробників, а не незалежні підтвердження.
Висновки
Українська ракетна програма вже не зводиться до окремих зразків. Вона охоплює крилаті ракети («Нептун», «Фламінго»), ракетодрони, балістику («Сапсан», FP-7, FP-9) і навіть антибалістичні проєкти. Ключові питання найближчих місяців: чи FP-7 та FP-9 перейдуть до регулярного бойового застосування, чи вдасться перейти на власні двигуни та чи вийде виробництво «Фламінго» на заявлені темпи.






