У ніч на 14 жовтня SpaceX без попередження обмежила роботу військових терміналів Starshield у русі: коли швидкість перевищує приблизно 160 км/год, зв’язок обривається.
Це призвело до зриву низки бойових та розвідувальних завдань, ускладнило логістику. Вісім днів потому Міноборони України підписало лист про наміри з ICEYE і Nokia щодо власної захищеної системи супутникового зв’язку.
Україна — не єдина держава, яка усвідомлює недоліки залежності від одного оператора супутникового зв’язку. Уряди платять за те, щоб критичний канал зв’язку не залежав від умов обслуговування чужої компанії. DefPulse проаналізував, як країни будують автономні системи і коли чекати на перші результати.
Що відбулося від 14 жовтня зі Starlink в Україні
Про обмеження першим повідомив радник президента Сергій «Флеш» Бескрестнов. За словами джерел Української правди у Міноборони, SpaceX в односторонньому порядку обмежила роботу терміналів військового пакета Starshield у русі, не попередивши Сили оборони.
Міноборони повідомило, що 15 жовтня зв’язок у русі відновили, але причини обмежень досі з’ясовують. 17 жовтня стало відомо, що обмеження діє лише в Україні: для перевірки українські військові вивозили автомобілі з терміналами до країн ЄС і документували різницю.
Ілон Маск стверджував, що Starshield належить уряду США й рішення про його використання ухвалюють американські військові та президент. Водночас Дональд Трамп заявив, що не віддавав наказу про обмеження. Публічного пояснення, навіщо його запровадили, немає.
23 жовтня Сергій «Флеш» повідомив:
«Наразі ми не фіксуємо зняття обмежень у СтарЛінк. Бувають окремі випадки, коли СтарЛінк може рухатися дещо швидше за обмеження, але це, вірогідно, наслідки роботи алгоритму СпейсХ, або особливи умови використання, а не зняття обмеження».
Супутниковий зв’язок — стратегічна перевага. Тому багато держав світу розвивають цей напрямок, щоб уникнути залежності від зовнішніх постачальників. Зараз відомо щонайменше про шість проєктів.
Огляд проєктів
| Країна / проєкт | Що це | Статус на жовтень 2026 року | Горизонт |
| Канада: Telesat Lightspeed | Військовий Ka-діапазон для Арктики | Контракт підписано 4 серпня | Послуга з 2028 року |
| ЄС: IRIS | Урядова LEO/MEO-мережа | Виробничі контракти — 31 серпня та 10 вересня | Перші запуски у 2029 році |
| Фінляндія: ICEYE + Nokia | Суверенні системи «під ключ» для урядів | Партнерство оголошено 1 жовтня | Перші супутники очікуються у 2028 році |
| Японія: J-LEO (Rakuten + AST SpaceMobile) | Зв’язок безпосередньо зі смартфонами | Попередній відбір, субсидія до ¥148 млрд | Обмежений сервіс — 2026, ширше покриття — фінрік 2027 (план Rakuten) |
| Південна Корея: Nuri / NEONSAT | Власна ракета й сузір’я супутників спостереження | П’ятий політ — 7 жовтня | Ще п’ять NEONSAT — 2027 |
| Україна: UASAT | Власне LEO-угруповання зв’язку | Перший тестовий апарат (за відкритими даними, запущено 1 жовтня) | План: 120 апаратів у 2027 році |
Канада. Уряд — якірний клієнт
4 серпня Telesat підписала з Агентством оборонних інвестицій (DIA) контракт на послуги Lightspeed на 2,3 млрд канадських доларів. Йдеться про захищений військовий Ka-діапазон (Mil-Ka) для Збройних сил Канади на широтах 65–90° пн. ш. у межах проєкту ESCP-P.
Контракт дає змогу одразу додати 69 повністю профінансованих супутників і збільшити початкову групу зі 156 до 225 апаратів. Їх виготовить MDA Space у Монреалі, а запускатиме SpaceX на ракетах Falcon 9.
Платежі за віхами починаються з третього кварталу 2026 року, послуга — з 2028-го. За даними DCD, приблизно чверть спектра 225 супутників відведено під Mil-Ka, решта — комерційний Ka. Термінали, наземну інфраструктуру й навчання профінансують окремою угодою між DIA і Telesat, а UHF- та X-діапазон проєкту ESCP-P виконує MDA Space як генпідрядник. Telesat виступає субпідрядником і системним інтегратором.
Загальні інвестиції в мережу з 225 супутників оцінюють у близько 7 млрд канадських доларів, із яких 2,7 млрд уже вкладено. Telesat також пропонує Mil-Ka країнам НАТО та союзникам.
ЄС: IRIS² від політичної угоди до виробництва
Європейський проєкт іде найдовшим шляхом. Політичну угоду щодо IRIS² ухвалили у листопаді 2022 року, коли йшлося про €2,4 млрд. 16 грудня 2024 року Єврокомісія підписала 12-річну концесію з консорціумом SpaceRISE (SES, Eutelsat, Hispasat). Тоді планували близько 290 супутників вартістю €10,55 млрд. Далі були проєктування й підготовка закупівель.
7 серпня 2026 року Комісія та SpaceRISE підписали імплементаційну угоду. За даними European Spaceflight, сузір’я зросло до 348 супутників (330 на низькій орбіті, 18 на середній), а загальні інвестиції перевищили €15,6 млрд. Із них €11,6 млрд — публічні кошти Комісії та ESA, а до €4 млрд вкладе консорціум. Додаткові 66 апаратів призначені для оборони, безпеки й екстрених служб. Комісія оцінює приріст захищеної урядової ємності у 60% в межах ЄС і 54% у світі.
Виробничі контракти з’явилися наприкінці літа. 31 серпня SES замовила платформи в OHB. 10 вересня Eutelsat, яка веде низькоорбітальний сегмент, оголосила про замовлення: Airbus Defence and Space збудує перші 66 супутників у Ka-діапазоні в Тулузі, а перші запуски заплановані на 2029 рік. Aerospacelab побудує 264 платформи, а Thales Alenia Space постачатиме урядові корисні навантаження для всіх 330 низькоорбітальних апаратів.
Від політичної угоди до виробничих замовлень минуло майже чотири роки. Видання PayloadSpace написало про історію перевитрат і зривів графіків у великих європейських космічних проєктах, зокрема Galileo, але Комісія обіцяє цього разу діяти швидше. До 2029 року Брюссель пропонує «місток» із GOVSATCOM — системи, яка об’єднує урядові супутникові потужності держав-членів і діє з січня 2026 року.
Фінляндія: суверенні системи «під ключ»
1 жовтня ICEYE і Nokia оголосили про партнерство для створення захищених широкосмугових низькоорбітальних систем зв’язку для урядів: від оборони й охорони кордонів до рятувальних служб.
Компанії інтегрують супутники, наземну інфраструктуру та захищені термінали. За даними Evertiq, замовник володітиме й керуватиме супутниками, наземним сегментом і терміналами. При цьому система доповнюватиме наявні мережі. Перші комунікаційні супутники очікують у 2028 році. Генеральний директор ICEYE Рафал Моджевський пояснює ідею тим, що держави не повинні залежати від умов обслуговування іноземного комерційного оператора.
Японія: прямий зв’язок зі смартфонами
Японський проєкт — про резервний канал для звичайних смартфонів. Він актуальний на віддалених островах, у горах, у зонах катастроф. У червні Nikkei повідомила, що уряд виділить близько ¥150 млрд (приблизно $926 млн) консорціуму на чолі з Rakuten, який працює з американською AST SpaceMobile. За даними медіа, конкурентом була група KDDI зі SpaceX.
Про «повністю підконтрольну національну мережу» поки говорити зарано: на першому етапі система спиратиметься на супутники AST, а перехід до окремого японського угруповання — перспектива.
Три найбільші японські оператори (KDDI, NTT Docomo, SoftBank) натомість пропонують послуги на базі Starlink. Для Rakuten вирішальним чинником є спектр: оператор не має діапазону 2 ГГц, який використовує Starlink, а міністерство відкриває для прямого зв’язку з супутниками діапазон 700 МГц.
Південна Корея: поки що мова про спостереження
7 жовтня ракета Nuri (KSLV-II) вперше в історії країни запустила сузір’я: з космодрому Наро вона мала вивести 15 супутників, що є рекордом для цієї ракети. Фактично виведено 14. Один кубсат, PERSAT02, не відокремився.
На орбіті 570 км опинилися п’ять мікросупутників NEONSAT і дев’ять кубсатів. NEONSAT. Це супутники спостереження Землі: п’ять із десяти запланованих. Решту виведуть на шостому запуску у 2027 році. Вторинні вантажі були розробками компаній, університетів і дослідних інститутів.
Україна: кілька треків водночас
У грудні 2025 року Україна подала до Міжнародного союзу електрозв’язку заявку на мережу UASAT-NANO, а 17 лютого 2026 року вона з’явилася в офіційній публікації ITU. Висота орбіти — близько 550 км. Проєкт веде компанія STETMAN.
22 квітня 2026 року вона підписала з данською GomSpace угоду про спільне підприємство UASAT в Україні. Супутники планували збирати у Данії з подальшою локалізацією. За відкритими довідниками запусків, перший апарат UASAT-NANO стартував 1 жовтня на ракеті Falcon 9 у місії Transporter-18. Апарат слугує тестовою платформою. Далі за планом — 120 супутників у 2027 році, потім близько 100 щороку, у підсумку 360 до 2030-го. Вартість проєкту перевищує €1 млрд, а фінансування ще не закрите: компанія розраховує на приватні раунди.
Крім того, рада ЄС 9 березня 2026 року уповноважила почати переговори про участь України в GOVSATCOM та Програмі захищеної зв’язності Союзу. 14 жовтня речник Єврокомісії Томас Реньє підтвердив, що переговори про повну асоціацію тривають. Угоди ще немає, а на брифінгу не назвали ні термінів підключення, ні типів терміналів. Єврокомісія й сама не стверджує, що GOVSATCOM здатна замінити Starlink чи Starshield. До речі, Eutelsat уже надає в Україні послуги на низькій і геостаціонарній орбітах.
22 жовтня 2026 року під час візиту прем’єр-міністра Фінляндії до України сторони підписали лист про наміри. Відомо, фінські компанії ICEYE і Nokia співпрацюватимуть з Міністерством оборони України над створенням власної системи супутникового зв’язку.
Йдеться про систему, ключові елементи якої — супутники, наземну інфраструктуру й термінали — контролюватиме Україна. Представник Nokia прокоментував: на першому етапі сторони дослідять, як суверенний зв’язок може посилити стійкість України.
До речі, ICEYE співпрацює з Україною з 2022 року, коли доступ до одного з її супутників держава отримала завдяки донатам громадян і ініціативі фонду Притули.
Замість висновків
Супутники, наземна інфраструктура, термінали, спектр, фінансування й запуск належать різним власникам. Майже немає країн, які готові автономно профінансувати та побудувати повну інфраструктуру: від створення ракети і супутників до запуску та супроводу. Саме тому:
- Канадські 69 супутників полетять на Falcon 9.
- Український тестовий апарат — на ракеті SpaceX.
- Японський проєкт на старті спирається на американські супутники AST.
- Перші супутники IRIS² мають піти на орбіту на європейській ракеті.
- Корея єдина виводить власні супутники власною ракетою.
Тож різниця між «власною системою» й «послугою на чужих умовах» залежить від того, хто контролює умови, а не від прапора на супутнику. В будь-якому разі треба спиратись на партнерів і їх можливості та потужності.
