«Друга квантова революція» вже відбувається на українському фронті, квантовий радар — це не суперзброя, а найбільшу загрозу становить не ядерна бомба, а криптографічний колапс.
У січні 2024 року НАТО вперше в історії ухвалило окрему «Квантову стратегію», а через рік Європейський оборонний фонд виділив десятки мільйонів євро на квантові радіочастотні сенсори. Тоді це виглядало як чергова технобюрократична формальність.
Проте військові планувальники справді занепокоєні: GPS більше не можна вважати надійним, а шифрування, на якому тримається вся військова й цивільна цифрова інфраструктура, має дату закінчення терміну придатності. Та ще й океан, який десятиліттями був «сліпою зоною», поступово стає прозорим.
Ядерна зброя була продуктом першої квантової революції, яка тривала майже століття й використовувала статистичні властивості мільярдів частинок одразу. Так з’явилися транзистори, лазери й атомний реактор.
«Друга квантова революція» (Quantum 2.0) працює інакше. Вона маніпулює окремими квантовими об’єктами — одним фотоном, одним атомом, одним кубітом. І замість нового виду вибуху вона дає армії те, що військові називають найціннішим ресурсом сучасної війни — інформаційну перевагу. З’являється змога точніше бачити, точніше цілитися, надійніше зв’язуватися й довше зберігати таємниці нерозкритими.
Кінець епохи GPS
Найбільш зрілим напрямом квантових технологій є сенсорика — прилади, що вимірюють магнітне поле Землі, гравітацію чи час з точністю, недосяжною для класичної електроніки.
Річ у тім, що світ втрачає довіру до супутникової навігації. За даними Financial Times, близько 40% авіаруху в Європі нині стикається з певними формами перешкод GPS. Причому особливо інтенсивне глушіння фіксується з боку Калінінградського ексклаву й Кольського півострова. Цивільні літаки над Чорним морем і східним Середземномор’ям регулярно отримують або втрачений сигнал, або підмінені координати.
У бойових умовах ціна ще вища: наприклад, ефективність американських керованих боєприпасів HIMARS і артилерійських снарядів Excalibur в Україні суттєво знизилася через російські системи радіоелектронної боротьби.
Відповіддю стали квантові сенсори позиціювання, навігації й синхронізації часу (PNT) — прилади, які вимірюють фундаментальні фізичні поля: гравітацію, магнетизм, інерцію. Їх фізично неможливо заглушити, бо вони нічого не приймають ззовні.
Є конкретний і досить розвинений напрям — інтерферометрія холодних атомів (Cold Atom Interferometry). Хмара атомів рубідію охолоджується лазерами у вакуумній камері до мікрокельвінів — за долі градуса до абсолютного нуля. Після цього квантова природа атомів як хвиль матерії дає змогу з надзвичайною точністю вирахувати прискорення й обертання без накопичення похибки, властивої класичним гіроскопам.
Проблема — ціна й вразливість до вібрацій: підготовка атомної хмари займає час, а бойова динаміка ракети чи винищувача може «змити» сигнал. Тому реальні системи — гібридні. У липні 2026 року австралійська компанія Q-CTRL представила на авіасалоні у Фарнборо Ironstone Opal — першу, за заявою розробника, кваліфіковану за авіаційними стандартами квантову навігаційну систему-резерв для GPS. Вона призначена для використання в літаках і БПЛА у випадках, коли супутникова навігація недоступна, заглушена або піддана спуфінгу. Система використовує квантові сенсори та магнітне картографування для визначення положення без зовнішнього супутникового сигналу.
Водночас розвивається дешевший, хоч і менш точний напрям — квантова магнітометрія. Канадський стартап SBQuantum створює прилади, які визначають місцезнаходження за ледь помітними змінами магнітного поля Землі. Цей принцип нагадує природну навігацію китів і морських черепах. Перше покоління такої системи, Zero Drift Navigator, розраховане на точність близько 100 метрів за весь політ і коштує близько $25 тисяч: це вже прийнятно для великих дронів і літаків. Для порівняння, експериментальні системи на холодних атомах коштують близько мільйона доларів за одиницю й поки що доцільні хіба для підводних човнів чи дорогих військових платформ.
Вже на цьому етапі очевидно, що єдиної технології-заміни GPS не буде. Скоріше за все, розробники будуть використовувати комплексні рішення: квантові сенсори, машинний зір, наземну радіонавігацію eLoran, низькоорбітальні супутникові мережі. Система з одним каналом навігації в умовах дії сучасної РЕБ дуже швидко «сліпне».
Читайте також: «Компас» замість GPS: американці випробували революційне рішення
Прозорий океан
Магнітометрія стає особливо небезпечною під водою. Атомний підводний човен з балістичними ракетами десятиліттями був найзахищенішим елементом ядерного стримування: саме тому, що його неможливо було знайти.
Та квантові магнітометри на основі NV-центрів в алмазі здатні пасивно, за кімнатної температури, зчитувати найдрібніші варіації магнітного поля. А величезна феромагнітна маса підводного човна це поле спотворює незалежно від того, наскільки тихо він рухається.
У поєднанні з квантовою гравіметрією, яка звіряє профіль гравітаційного поля з еталонною картою дна, це формує доктрину «прозорого океану». І якщо підводні ракетоносці перестають бути невидимими, під сумнівом опиняється сама концепція гарантованого удару у відповідь, на якій тримається ядерний паритет.
Чи випробовують квантові технології в Україні?
Повномасштабна війна перетворила Україну на один із головних полігонів для випробування сучасних оборонних технологій: зокрема систем, здатних працювати в умовах активного застосування РЕБ.
Для цього Brave1 розвиває платформу Test in Ukraine, яка дає змогу іноземним виробникам випробовувати оборонні технології в Україні та отримувати відгуки від військових. Серед пріоритетних напрямів — зв’язок і навігація, штучний інтелект, РЕБ та SIGINT.
Окремий напрям — штучний інтелект. У захищеному середовищі Brave1 Dataroom понад 100 українських компаній працюють із реальними візуальними та тепловізійними даними для навчання AI-моделей. Серед завдань — автоматичне виявлення та перехоплення повітряних цілей.
А ось із квантовими технологіями ситуація менш визначена. У відкритих джерелах немає підтвердження, що українські військові або оборонні компанії вже випробовують квантові навігаційні сенсори. Публічно відомі українські рішення для роботи без GPS переважно використовують неквантові технології: інерційну та візуальну навігацію, комп’ютерний зір, AI та інші сенсори. Наприклад, український дрон Linza 3.0 використовує ШI-підсилену візуально-інерційну навігацію.
Міф про квантовий радар
Найбільш медійна і перебільшена тема — квантовий радар, який нібито здатний остаточно знецінити стелс-технології. Насправді все не так.
Ідея базується на протоколі квантового освітлення. Генерується пара заплутаних фотонів: один летить до цілі, другий зберігається в пам’яті приймача. І навіть якщо заплутаність руйнується шумом середовища, залишкові квантові кореляції дозволяють математично відрізнити справжній відбитий сигнал від фону з меншою ймовірністю помилки, ніж класичними методами.
Теоретично це працює. Практично — атмосферне згасання й швидка втрата когерентності на дистанції роблять переважну більшість лабораторних демонстрацій непридатними для реального повітряного простору. За поточного рівня технологій суворі розрахунки дальності виявлення дають максимум близько 2 кілометрів.
Тобто квантовий радар не стане системою стратегічного попередження чи заміною ППО. Його реалістична ніша — ближній тактичний захист. Завдяки стійкості до глушіння й низькій потужності випромінювання такі системи підійдуть для захисту кораблів чи об’єктів від дронів і протикорабельних ракет на фінальній ділянці траєкторії.
Криптографічна бомба уповільненої дії
Насправді квантові обчислення загрожують чимось значно більшим, ніж поява супер-радара.
Алгоритм Шора*, відомий з 1994 року, теоретично дозволяє повнофункціональному квантовому комп’ютеру зламати RSA, еліптичну криптографію та Diffie-Hellman — тобто практично все асиметричне шифрування, на якому тримаються інтернет, військовий зв’язок і банківська система.
*Алгоритм Шора — це спосіб використати квантовий комп’ютер для злому сучасних систем шифрування. Він може зробити те, що для звичайного комп’ютера потребувало б нереально великих затрат часу: знайти секретний ключ, захищений RSA або іншими подібними алгоритмами.
Такого комп’ютера ще не існує. Але загроза вже є. Через стратегію «Harvest Now, Decrypt Later» (захопи зараз, розшифруй пізніше) державні кіберструктури масово перехоплюють і накопичують зашифрований трафік.
Це відбувається прямо зараз. Розшифрувати трафік планують пізніше, як тільки з’явиться апаратне забезпечення. І це «пізніше» наближається досить швидко.
За останні два роки оцінки того, наскільки потужним має бути квантовий комп’ютер для злому RSA-2048, різко змінилися. Раніше вчені говорили про мільйони спеціальних елементів — кубітів. Тепер нові розрахунки показують, що для цього може вистачити 10–100 тисяч. Такий прогрес пов’язаний із новими методами захисту квантових систем від помилок. Незалежні аналітики також отримали схожі оцінки.
Розвідувальне управління Міноборони США зазначило, що квантові комунікації, обчислення й сенсорика, ймовірно, дадуть арміям просунутіші можливості в дешифруванні, позиціюванні, навігації, розвідці й спостереженні. Водночас вони наголосили, що справжній квантовий прорив малоймовірний упродовж наступного десятиліття. Проте технологія вже наближається до практичного застосування, і це створює стратегічні виклики для оборонного планування..
Шляхи Заходу й Китаю в цьому питанні розійшлися. США й НАТО зробили ставку на постквантову криптографію (PQC) — програмний захист на основі нових математичних задач, які можна впровадити оновленням прошивки без заміни обладнання. NIST у 2024 році опублікував перші фінальні стандарти (ML-KEM, ML-DSA, SLH-DSA), а АНБ встановило директиву CNSA 2.0 з жорсткими дедлайнами: повний перехід усіх систем національної безпеки на PQC — до 2035 року.
Китай робить ставку на квантовий зв’язок як спосіб захистити важливі дані від перехоплення та підробки. Ще у 2016 році китайський супутник Micius продемонстрував передачу квантових ключів на відстань понад 1200 км, а також захищений відеозв’язок між Пекіном і Віднем. Пізніше Китай створив близько 2000 км наземної квантової мережі між Пекіном і Шанхаєм. У перспективі країна планує об’єднати супутники, літаки та наземні станції в глобальну квантову мережу.
Наздоганяти доводиться не лише США чи Китаю. У 2026 році Україна долучилася до європейського проєкту постквантової криптографії QARC — за участю Київського авіаційного інституту та РНБО. Pа даними Мінфіну, українські банки готуються до переходу на постквантове шифрування, орієнтуючись на рекомендацію ЄС перевести високоризикові системи на PQC до 2030 року. У цю ж логіку вписується і Квантовий акт, який Єврокомісія готує до ухвалення протягом 2026 року. Документ доповнить наявні Chips Act, EuroHPC та супутникову IRIS².
Логістика, матеріали й нова математика перемоги
Квантові обчислювачі навіть на нинішньому етапі розвитку (без повноцінної корекції помилок), дають результат у задачах, які класичні комп’ютери просто не встигають прораховувати.
Квантові технології можна використовувати і для військової логістики. Наприклад, квантовий відпал — технологія, яку розвиває компанія D-Wave, — допомагає шукати оптимальні рішення у складних логістичних задачах. Йдеться, зокрема, про вибір маршрутів, розподіл техніки та запасів з урахуванням змінних умов: пошкоджених доріг і мостів, доступності пального та інших обмежень. Подібні технології вже випробовують у цивільній логістиці.
Інший напрям — створення нових матеріалів за допомогою квантових комп’ютерів. Вони можуть допомогти вченим точніше моделювати властивості речовин і швидше знаходити потрібні характеристики. Потенційні застосування включають нові вибухові матеріали, покриття, що поглинають радіохвилі, та легкі й міцні сплави для авіаційної та ракетної техніки.
Найвразливіше місце — мінерали
Найслабше місце квантових технологій — у постачанні необхідних матеріалів. Деякі типи квантових комп’ютерів потребують дуже низьких температур, а для їхньої роботи використовують спеціальні матеріали та обладнання. Частину таких ресурсів видобувають або виробляють лише в кількох країнах, і це створює залежність від міжнародних ланцюгів постачання. Виробництво ізотопу гелію-3, наприклад, монополізоване ядерними програмами США й росії. 90% високоочищеного ніобію для надпровідних контурів видобувають в Бразилії. Переробка індію відбувається переважно в Китаї.
Один зі способів зменшити таку залежність — розвивати інші типи квантових комп’ютерів. Наприклад, системи на нейтральних атомах або іонах працюють за іншими принципами й не потребують тієї самої інфраструктури, що надпровідні квантові процесори.
Тож в результаті квантові технології не подарують армії новий вид зброї, який миттєво змінить хід війни, як це зробила атомна бомба. Натомість вони підсилюють усе, що вже є — точність навігації, дальність і стійкість зв’язку, швидкість обчислень, довговічність секретів. Це ті проблеми, для розв’язання яких зрештою і створюють квантові сенсори.
