У Токіо послідовно перебудовують власну оборонну промисловість за лекалами, підказаними полем бою в Україні. При цьому для українських виробників озброєння відкривається новий і досить перспективний ринок. Про це 14 липня написали у виданні The Japan Times.
Перший контракт: дрони, які збивають «Шахеди»
У ЗМІ зазначають, що першою стала угода токійської Terra Drone з харківською Amazing Drones у 2023 році.
Спільна розробка двох компаній — перехоплювач Terra A1 — розвивала швидкість близько 300 км/год і дальність до 32 км. Тобто вона помітно перевершувала за швидкістю «Шахеди» (~200 км/год). Компанія позиціонує Terra A1 як низьковартісний перехоплювач, який має стати дешевшою альтернативою традиційним зенітним ракетам і придатний для масового виробництва.
Уже у квітні 2026 року Terra Drone повідомила, що система пройшла шлях до бойового застосування: перехоплювач почали використовувати в одному з підрозділів ЗСУ для боротьби з російськими ударними дронами, а отримані з поля бою дані компанія обіцяла використовувати для доопрацювання виробу.
Показово, що спочатку виробнику довелося обходити японське законодавство через дочірню структуру в Нідерландах: прямі постачання військових технологій з Японії були практично заблоковані повоєнними обмеженнями на експорт зброї.
Як Токіо зняв заборони для мілітарі-галузі
Ситуація змінилася після того, як уряд прем’єрки Санае Такаічі переглянув правила військового експорту. 21 квітня 2026 року була затверджена найбільша за десятиліття реформа експортного регулювання.
Тепер оборонна продукція ділиться на дві категорії — «зброю» (кораблі, танки, ракети та інші летальні системи) і «не-зброю» (радари, засоби захисту тощо). Рішення щодо експорту летальних озброєнь має ухвалювати Рада національної безпеки, а поставки обмежені 17 країнами, з якими Японія уклала угоди про передачу оборонних технологій. Серед них США, Велика Британія, Австралія, Індія.
Прем’єрка пов’язує лібералізацію експорту з ширшим переглядом оборонної доктрини на тлі того, що вона називає «найсерйознішим і найскладнішим безпековим середовищем з часів Другої світової війни». Передусім мова йде про зростання військової активності Китаю та його зближення з росією.
Одночасно Токіо заглиблюється у вивчення українського досвіду: 29 травня 2026 року міністерство оборони Японії оголосило про відрядження чотирьох військовослужбовців Сил самооборони до штабу координаційної місії НАТО з підтримки та навчання України (NSATU) у Вісбадені. Мета — отримати з перших рук напрацьовані Україною уроки «нового способу ведення війни», насамперед щодо радіоелектронної боротьби та протидії безпілотникам в умовах глушіння GPS.
Реакція москви
Зближення Токіо і Києва в оборонній сфері вже спровокувало реакцію з боку росії: заступник міністра закордонних справ рф Андрій Руденко викликав посла Японії, й заявив, що інвестиція у Terra Drone — це «ворожий акт», який шкодить національній безпеці рф. Пізніше Руденко попереджав, що москва має «чим відповісти» на подальший курс Японії.
Наступна мета Києва — протиповітряна оборона
Посол України в Японії Юрій Лутовінов у коментарі Reuters назвав пом’якшення експортних правил «теоретично дуже великим кроком вперед», хоча й наголосив, що Японія й далі обмежує постачання в зони активних бойових дій. Тож будь-які прямі поставки потребуватимуть окремої двосторонньої угоди про оборонні технології.
Найближчий практичний інтерес Києва — японські інвестиції в розробку української системи протиповітряної оборони, яка б знизила залежність від дефіцитних американських Patriot.
За словами посла: «Ми маємо всі необхідні виробничі потужності. Але нам потрібні інвестиції. Нам потрібне фінансування».
Лутовінов також підкреслив, що поєднання японських технологій і бойового досвіду України здатне дати «продукт найвищого класу».
Обговорюється й можлива участь Японії у механізмі NATO PURL (Prioritized Ukraine Requirements List), через який союзники вже профінансували постачання Україні озброєнь і боєприпасів на понад 4 млрд доларів. Торік до цього механізму приєдналися перші країни поза НАТО — Австралія та Нова Зеландія.
Окремо у Києві розглядають японський ринок і як джерело диверсифікації постачання електроніки та мікрокомпонентів для власного виробництва дронів.
Йдеться про зміну моделі: замість спроб експортувати застарілі системи через нову регуляторну рамку, японські компанії шукають партнерів, які вже пройшли бойову обкатку технологій в Україні.
Водночас лібералізація правил сама собою не гарантує японській оборонній промисловості експортної конкурентоспроможності — галузь десятиліттями орієнтувалася на внутрішній попит і, за оцінками ЗМІ, стикається з «потрійним вузьким місцем»: обмеженими виробничими потужностями, вразливими ланцюгами постачання та браком кваліфікованих кадрів. Саме тому модель співпраці з українськими розробниками, які пропонують готові, перевірені в бою рішення, виглядає для Токіо особливо привабливою.
