6 серпня 2024-го українські F-16 вперше піднялися в небо на бойове чергування. Тоді здавалося, що це початок швидкого переходу на західні стандарти. Минуло два роки, і Повітряні сили ЗСУ досі літають на суміші радянських машин, американських і французьких винищувачів. Та водночас вони перетворюють цей клаптиковий парк на працюючу систему за допомогою нестандартних інженерних рішень. Ми розібрались, на чому літають українські «соколи», як вони реагують на складні виклики та чого очікують в найближчому майбутньому.
Що вже літає в Україні?
МіГ-29 і Су-27 залишаються найчисленнішими бойовими літаками ЗСУ. Так, Польща й Словаччина передали Україні понад 30 МіГ-29 різних модифікацій. Це машини з максимальною швидкістю до 2,2–2,5 Маха, здатні нести ракети Р-27 і Р-73, але без сучасних систем «пустив-забув» і без прямого зв’язку з новою мережею управління повітряним боєм.
Су-25 «Грачі» (за відкритими даними, Болгарія й Північна Македонія передали щонайменше 18 машин) і навчально-бойові L-39 «Альбатрос» продовжують працювати як штурмовики підтримки наземних військ, хоч і несуть високі втрати від ППО.
Звичайно, найпомітнішою зміною стала поява у Повітряних сил F-16 та Mirage 2000-5F. Станом на середину 2026 року Україна отримала щонайменше 42 F-16 від Нідерландів, Данії й Норвегії. Ще до 45 очікуються найближчими роками.
Без проблем не обійшлось: навесні 2025-го під час масованої російської атаки ЗСУ втратили в бою два F-16, загинули пілоти Павло Іванов і Максим Устименко. Ще одне сумне свідчення того, наскільки ризиковано літати проти найбільшої в світі системи ППО.
П’ять французьких Mirage 2000-5F, переданих у лютому 2025-го, спершу використовували виключно для перехоплення. За оцінками аналітиків, французькі літаки збивають до 98% крилатих ракет Х-101.
Навесні 2026-го The War Zone помітив відео, яке свідчить, що Mirage почали залучати і до ударів по наземних цілях: літаки скидають бомби методом «кидкового бомбардування» (з різким набором висоти перед ціллю), що дає змогу уникати зони ураження ППО.
З березня 2026 року Повітряні сили використовують перший в історії України літак дальнього радіолокаційного виявлення — шведський Saab 340 AEW (ASC 890). Міноборони офіційно підтвердило це лише 4 вересня 2026-го.
Канадський військовий аналітик Кайл Ґлен називає такий літак «помножувачем сили»: він робить кожен винищувач удвічі ефективнішим, дозволяючи F-16, Mirage і майбутнім Gripen літати з вимкненими власними радарами — тобто значно непомітніше. Втім МіГ-29 та Су-27 радянського зразка користі від Saab 340 не отримують.
Найцікавіше:що підвішують на літаки
Інженерна імпровізація — так можна охарактеризувати український досвід у всіх родах військ: коли треба адаптувати сучасні рішення до застарілих платформ. У Повітряних сил є особливий досвід.
Найвідоміший приклад — далекобійні крилаті ракети Storm Shadow/SCALP-EG, які Британія і Франція почали передавати ще влітку 2023-го. Жоден західний винищувач у розпорядженні ЗСУ на той момент не міг штатно їх нести. Тож інженери адаптували підвіс під радянський бомбардувальник Су-24М, використавши, зокрема, пілони від виведених з експлуатації британських Tornado. Результат — удари по Кримському мосту, штабах і складах боєприпасів вглиб окупованої території.
І це не єдиний приклад. Американські ракети AIM-9 Sidewinder, які США й Канада почали передавати восени 2023-го, вдалося пристосувати до радянських МіГ-29. Секрет у тому, що ще в 1958 році нерозірвана AIM-9B потрапила до СРСР з Китаю, і радянські конструктори створили її копію Р-13 (К-13), яку встановлювали на всі радянські винищувачі того періоду, від МіГ-21 до МіГ-29AIM-9.
За тим самим МіГ-29 стоїть і ще один прецедент — перша в світі інтеграція протирадарної ракети AGM-88 HARM* саме на цей радянський літак, чого до України ніхто не робив.
*AGM-88 HARM — американська протирадарна ракета виробництва компанії Raytheon/Northrop Grumman, розроблена ще у 1980-х. Вона наводиться на випромінювання ворожих радарів і штатно використовується винищувачами НАТО, зокрема F-16 і F/A-18, для придушення систем ППО.
А от французькі «розумні» бомби працюють на трьох різних платформах одразу. Керовані авіабомби AASM Hammer, спершу адаптовані під МіГ-29 та Су-24, тепер офіційно стоять і на озброєнні Mirage 2000-5F.
Бойове застосування AASM Hammer зафіксоване з березня 2024 року: — тоді ЗСУ вперше вдарили ними по окупованому Авдіївському коксохімічному заводу, а відтоді бомба неодноразово застосовувалась по цілях на Запоріжжі, Херсонщині й Білгородському напрямку. Зокрема, МіГ-29 40-ї бригади тактичної авіації «Привид Києва» скинув таку бомбу на місце базування російських дроноводів та особового складу в селищі Нестерянка Запорізької області.
АASM Hammer — гібрид ракети та бомби. Дальність базової версії перевищує 70 км завдяки твердопаливному прискорювачу, який після скидання додає бомбі тяги. За даними Safran, для базової версії вона перевищує 70 км, хоча на практиці українські пілоти застосовують метод «кидка» з кабрування, що суттєво скорочує реальну дистанцію ураження.
Утім, Hammer — не єдиний тип керованого боєприпасу в арсеналі ЗСУ. Україна ще з лютого 2023 року отримує й американські комплекти JDAM — модульні набори наведення, які перетворюють звичайні авіабомби вільного падіння на високоточну зброю за тим самим принципом, і які так само адаптували під МіГ-29 та Су-27.
Влітку 2025-го стало відомо, що адміністрація Трампа розглядає передачу Україні далекобійних крилатих ракет JASSM-ER для F-16, дальність яких сягає до 925 кілометрів. За оцінками The Times, такі ракети поставили б у зону досяжності щонайменше 30 російських авіабаз углиб території рф. Остаточне рішення США ще не ухвалили, але ці ракети, ймовірно, наступний кандидат на адаптацію до всіх можливих платформ у ЗСУ.
Безпілотна складова
Турецькі ударно-розвідувальні Bayraktar TB2 — до 50 машин, переданих переважно до 2022 року — залишаються частиною авіаційного арсеналу, хоча ефективність проти сучасної російської ППО суттєво знизилася порівняно з початком повномасштабного вторгнення.
Цікавіше інше: у березні 2026-го виробник Baykar провів бойове тестування нової лінійки боєприпасів на важкому ударному БПЛА Bayraktar Akıncı, злітна маса якого сягає 6 тонн, а корисне навантаження — до 1,5 тонни, включно з можливістю нести крилаті ракети Постачання нових апаратів Україні поки не підтверджене, хоча переговори тривають уже кілька років.
Що на підході?
У травні 2026-го Швеція та Україна підписали угоду про 16 модернізованих Gripen C/D плюс до 20 нових Gripen E, але прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон зазначив: поставки почнуться на початку 2027 року. Загалом Україна розраховує на 150 літаків цього типу в довгостроковій перспективі.
Gripen, озброєні ракетами повітря-повітря MBDA Meteor із прямоточним двигуном потенційно зможуть збивати носіїв КАБ — російські Су-34, коли ті підходять на 50–60 км до лінії фронту, щоб закинути бомбу на 80–90 км углиб території. Збиття потенційно реальне ще до входу в зону пуску. Авіаційний експерт Костянтин Криволап коментує: достатньо збити один-два Су-34 чи Су-35, аби росія була змушена повністю переглянути тактику застосування керованих бомб.
У липні 2026-го Емманюель Макрон анонсував передачу 16 французьких Rafale, але одразу уточнив: перші літаки з’являться лише у 2028–2029 роках. Навчання пілотів має розпочатися вже цього року, але виробнича черга Dassault Aviation розписана на роки вперед: навіть замовлення Сербії 2024 року виконають не раніше 2028-го. Загальний портфель замовлень Dassault Aviation за нинішніх темпів виробництва завантажує підприємство приблизно на 8,5 років. Водночас Франція обіцяє передати ліцензії на виробництво ракет Aster-30, авіабомб AASM Hammer і крилатих ракет SCALP.
Тож F-16 — головний «робочий кінь» української армії. Партнери з цим допомагають. Бельгія, зокрема, наростить свій внесок із 30 до 53 машин: сім передадуть уже 2026-го, п’ять — у 2027-му, чотирнадцять — у 2028-му, решту двадцять сім — аж 2029 року.
Радянські МіГ-29 і Су-27, попри вік, залишаються найчисленнішим і найбільш «озброюваним» класом: саме на них першими обкатують кожен новий тип західного боєприпасу, перш ніж ці рішення переносять на сучасніші платформи. Су-24 виконує роль далекобійного удару по глибокому тилу завдяки Storm Shadow/SCALP, а штурмовики Су-25 продовжують підтримувати піхоту на найнебезпечніших ділянках фронту.
Найближчі два-три роки мають принципово розширити можливості цієї системи. До того часу основне навантаження й надалі нестимуть F-16, Mirage і «перевзута» радянська техніка — а разом з ними інженери, які продовжують шукати способи поставити нову західну зброю на старі радянські вузли підвісу швидше, ніж це роблять офіційні виробники.
