У сучасних умовах радіоелектронної боротьби класичні FPV-дрони нерідко стають «сліпими» через глушіння сигналу. У відповідь на це з’явилась технологія, яка значно зменшує вразливість — дрон на оптоволокні. Що це за рішення і чому воно може стати справжнім проривом на полі бою, розповімо далі.

Як працює оптоволоконне керування?

Система максимально проста, але технологічно надійна. Замість повітряного радіосигналу використовується оптоволоконний кабель, який з’єднує дрон із пультом керування. Це дає такі переваги:

Стабільний зв’язок. Кабель змотується в котушку, яку дрон несе із собою під час польоту, забезпечуючи постійне з’єднання (без обривів). 

Повна захищеність від РЕБ. Оскільки сигнал не передається по радіоканалу, його неможливо заглушити чи перехопити.

Стабільна якість відео. Потік передається без затримок і втрат. Це особливо важливо для розвідки та коригування вогню.

У яких ситуаціях дрони на оптоволокні незамінні?

У стандартних умовах можна обійтися традиційними FPV-системами. Але є ситуації, коли зв’язок має бути бездоганним, незалежно від перешкод. Саме тоді оптоволоконне керування стає незамінним інструментом, який використовують там, де потрібна максимальна надійність. Серед найскладніших і найризикованіших умов:

Щільна міська забудова. Бетонні споруди та металеві конструкції створюють перешкоди для радіохвиль, а не для кабелю.

Ділянки з активною роботою РЕБ. Глушилки не впливають на кабельне з’єднання, тому дрон залишається повністю керованим.

Операції на малій відстані поблизу цілі. Завдяки надійному з’єднанню наблизитися до цілі можна максимально близько.

Ці умови — реальність для українських підрозділів щодня. Саме тому наша компанія уважно вивчає потреби бійців на передовій та враховує їх у своїх розробках. Також ми працюємо в напрямі оптоволоконного керування, щоб забезпечити стабільний зв’язок і точне керування навіть у найскладніших умовах.

Загалом, оптоволоконне керування — це не просто технічна новинка, а відповідь на реальні виклики сучасної війни та рішення для тих, хто щодня працює в умовах радіоперешкод і потребує безперебійного зв’язку у найскладніших ситуаціях.

Нові тенденції на фронті 

Навесні 2025-го в Україні вперше тестували оптоволоконні FPV з дальністю понад 20 км, а до квітня 2026 року українські розробники заявили про дрон на оптоволокні з рекордною дальністю понад 41 кілометр. Зараз продовжується розширення технічних характеристик апаратів.

Також до FPV додають додаткові опції: від можливості «бачити» у темряві до наведення на ціль за допомогою ШІ. Наприклад, на платформі Brave1 Market представлені серійні моделі оптоволоконних дронів українського виробництва — зокрема «OSQ-13 Scorpion» з дальністю до 25 км і «GHOST» з дальністю 15 км, обидва з тепловізійними камерами.

Серійне виробництво кабельних FPV-дронів наростила і росія: пристрій «Князь Вандал Новгородський» (розробка новгородського центру «Ушкуйник»), а пізніше і його модифікація «Князь Вещий Олег», активно застосовуються противником. У квітні 2026 року ГУР оприлюднило розбір компонентів «Князя Вещого Олега», який показав, що виріб і далі залежить від західних та азійських електронних деталей, попри санкції.

Оскільки оптоволоконний канал фізично не піддається впливу РЕБ, класичні засоби радіоелектронного придушення проти нього не працюють. Наразі йдеться переважно про інженерні рішення (це передусім сітки, маскування маршрутів), мобільні вогневі групи та нові технологічні підходи, які ще проходять випробування.

Авіаційний експерт і директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський пояснив суть цього технологічного стрибка: раніше радіоканал не дозволяв дрону опускатися нижче радіогоризонту, і це обмежувало його можливості, а оптоволокно знімає обмеження повністю — зв’язок лишається стабільним і абсолютно непомітним для будь-яких сенсорів. За словами експерта, бортові засоби виявлення техніки просто «абсолютно не бачать цього».

Експерт розділяє загрозу на різні типи, і кожен з них вимагає окремого підходу до протидії:

  • Наземний «ждун» — виставляється вздовж логістичних маршрутів і чекає на волокні проїзду колони чи одиночного автомобіля. Найефективніша відповідь — кінетичне ураження.
  • Дрон-матка — курсує в повітрі й у потрібний момент відпускає ударний FPV уже на радіоканалі. Протидія тут складніша й потребує комплексу засобів виявлення.

За прогнозом Храпчинського, наступний крок розвитку «ждунів» — маскування корпусу під природні об’єкти (каміння, пеньки, тварин), що ускладнить візуальне виявлення розвідувальними патрулями. Єдиний надійний захист, на думку експерта, — класична радіолокація у поєднанні з кінетичними засобами ураження. Це дорого й складно, але поки безальтернативно.

Цілком можливо, що вже до наступного року на фронті з’являться принципово нові рішення, які зроблять нинішні оптоволоконні системи застарілими. Тож технологічна перевага в цьому напрямі, найімовірніше, буде утримуватися лише тимчасово.