Збиття «Шахед-носія» під Конотопом у ніч на 27 серпня змусило жителів тилових міст замислитись над проблемою, яка раніше стосувалась виключно прифронтових населених пунктів. Наскільки великий ризик появи FPV, випущених з дронів-носіїв, над Києвом? Відповідь на питання шукали DefPulse.

Що сталося під Конотопом

Українські оператори Sting у ніч на 27 серпня збили над Конотопом російський БпЛА, який ніс два FPV-дрони. Про це повідомив виробник дрона-перехоплювача. За його даними, збитий безпілотник виконував роль дрона-носія, або «матки» — платформи, здатної нести менші ударні апарати для ударів на віддалі від лінії фронту.

Схема роботи дрона-носія: великий апарат літакового або коптерного типу довозить компактні ударні дрони на відстань, недосяжну для самих FPV, і одночасно працює як ретранслятор зв’язку між оператором у росії (або на окупованій території) та ударним боєприпасом. Це дає високу точність на «останній милі» та економію: місія обходиться дешевше за ракетний удар.

Радник міністра оборони з питань радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов прокоментував саме цей епізод у власному каналі. За його словами, збитий під Конотопом безпілотник ніс два FPV-дрони. Після збиття один із них, — точніше його бойова частина, — впав на землю. Двоє підлітків — 14 і 16 років — знайшли уламок і мали намір самостійно віднести його до поліції. Попередньо експерт заявив, що збитий безпілотник — це «Шахед».

Технологія «матки»: від «Молнії» до «Шахеда»

Ідея дрона-носія перейшла від поодиноких експериментів до системного застосування. У бойовому арсеналі росії зараз є кілька рівнів таких платформ.

«Молнія» — легкий фанерний носій ближньої дії, здатний закидати FPV на 40–60 км від точки запуску.

«Гербера» — суттєво більша й дешевша платформа, яку спершу застосовували як імітатор «Шахеда» для перевантаження ППО або як розвідник. За оцінками ISW, дальність польоту «Гербери» без бойового навантаження сягає 300–600 кілометрів, а корпус з пінопласту й фанери дозволяє нести бойову частину до 5 кг вибухівки. Цю платформу на початку 2026 року вперше зафіксували в ролі носія FPV-дронів — про це також повідомляв Сергій «Флеш».

Іранський Shahed-136 (та його російська копія «Герань-2») має дальність польоту від 1000 до 2500 км залежно від модифікації та крейсерську швидкість 180–185 км/год. Стандартна бойова частина важить 40–50 кг. Є й важчий варіант на 90 кг, але збільшення маси бойової частини відбувається коштом зменшення дальності польоту. Додавання двох FPV збільшує масу корисного навантаження, а отже, за інших рівних умов, має скорочувати дальність польоту порівняно з конфігурацією без додаткового вантажу. Наскільки саме — у відкритих даних не встановлено.

Функція носія для «Шахеда» — не нова. Вже є підтверджені випадки застосування цих БпЛА для мінування українських логістичних шляхів протитанковими мінами ПТМ-3, скидання пропагандистських листівок і, ймовірно, невеликих уламково-фугасних зарядів. А от FPV-дрони — новий тип вантажу в цій уже наявній системі.

Перше відеопідтвердження того, що сам «Шахед» несе на собі FPV-дрони, Сергій «Флеш» опублікував ще 17–18 лютого 2026 року. За його словами, до того заводські кріплення для FPV фіксували лише на дешевших «Молнії» та «Гербері», тож поява такого ж кріплення на «Шахеді» стала для нього «поганим знаком». Уже тоді експерт повідомляв про конфігурацію, коли один «Шахед» переносить два додаткові FPV-дрони, — тобто саме цю схему зафіксували й під Конотопом.

Тактика перейшла в бойове застосування по цивільних об’єктах. 4 червня 2026 року, за словами начальника Запорізької ОВА Івана Федорова, «Шахед» доставив у центр Запоріжжя FPV-дрони, які після скидання хаотично розлетілися по цивільних об’єктах міста. Удар того дня забрав життя 44-річної жінки, ще 16 людей постраждали.

Хто вже страждає від дронів-носіїв?

Системно з цією загрозою вже стикаються прифронтові та близькі до кордону регіони.

Сумська область — один з напрямків, де ворог відпрацьовує тактику роїв «Гербер»: легкий пінопластовий корпус дозволяє долати понад 100 км від точки запуску, а це означає, що ударні FPV здатні проникати на 60–100 км углиб області й досягати самих Сум.

Чернігівщина, Харківщина, а також прифронтові Краматорськ і Слов’янськ: тут регулярно фіксують по кілька ударів на день апаратами середньої дальності. За словами Сергія «Флеша», в українських тилових містах, розташованих у радіусі 50–100 км від лінії фронту або кордону, водії логістичного транспорту, ремонтні бригади енергетиків і взагалі цивільні вже мають усвідомлювати, що перебувають у зоні ризику.

Теоретична географія: чи дістане носій до Києва?

Пряма відстань від російського кордону до Києва становить приблизно 200–250 км, а від лінії фронту на сході й півдні — 400–500 км і більше.

За своїми базовими характеристиками Shahed-136 має достатню дальність, щоб теоретично доставити додаткове навантаження на значну частину території України. Випадок у Запоріжжі підтвердив принципову можливість доставки FPV далеко за межі їхнього звичайного радіуса застосування. Водночас він не дозволяє автоматично перенести цей радіус на Київ: дальність конкретної конфігурації носія та спосіб керування FPV після скидання залишаються публічно невідомими.

Та є обмеження — дальність зв’язку з ударним FPV після відділення. За оцінками фахівців, бойова частина суттєво скорочує практичну дальність, а керування на «останній милі» FPV-дрона поки що обмежене прямим радіозв’язком у межах кількох десятків кілометрів від точки скидання.

Теоретично Shahed має достатню дальність, щоб доставляти FPV значно глибше в український тил, зокрема потенційно й у район Києва. Однак підтверджених даних про бойове застосування такої конфігурації на подібній дистанції поки немає.

Водночас на запитання, чи може Київ у перспективі стати зоною ризику для таких ударів, «Флеш» відповів ствердно, вказавши на розвиток ворогом mesh-мереж на базі китайських радіомодемів. Формуючи в повітрі ланцюжок з кількох БПЛА, оператор компенсує згасання сигналу й викривлення земної поверхні, що дозволяє тримати онлайн-керування на значно більшій відстані. Це, за словами словами експерта, і є технологічний шлях, яким загроза FPV поступово рухається від прифронтових міст у бік тилових.

При цьому експерт наголошує: масованого й системного застосування таких «маток» по глибокому тилу поки не фіксується. Києву й іншим тиловим містам суттєво загрожують передусім не FPV-носії, а реактивні «Герані» з онлайн-наведенням. Вже зараз характеристики дають їм можливість долітати майже до будь-якої точки країни. Так, 28 серпня російський реактивний БпЛА, запущений із Криму, пролетів рекордні 960 км до Волині.

«Дрон-матка» над Конотопом: чи реальна загроза носіїв FPV для Києва

Потенційний ризик є

росія вже має технічну можливість доставляти FPV значно глибше в український тил — це підтверджують випадки застосування «Гербер», «Молній» і «Шахедів» як носіїв. Але можливість доставити FPV до Києва не дорівнює можливості ефективно керувати ним над столицею. Основним технологічним фактором, який може змінити ситуацію, залишається розвиток повітряних ретрансляторів і mesh-мереж.

Українські фахівці теж розвивають механізми протидії — від нових РЕБ до перехоплювачів. Тому відповідь на зростаючі ризики теж еволюціонує. Проте варто розуміти: «безпечного тилу» в Україні немає. Є потенційна шкала ризиків для кожного населеного пункту, і її показники динамічно змінюються.

Під час підготовки статті були використані такі матеріали: