FPV-дрон коштує приблизно стільки ж, скільки ігровий квадрокоптер — і саме таким він колись і був. Але зараз ці апарати за кілька сотень доларів формують «кіллзони» вздовж лінії фронту і знищують зброю вартістю в мільйони. Війна росії проти України стала найбільшим у світовій історії полігоном, де цивільні апарати та технології перетворилися на інструменти бойових дій. Межа між «мирним» і «військовим» стирається. Як це відбувається і які несе наслідки — розбирались у DefPulse.

Дрони з хобі-магазину: як з’явились «камікадзе»

До 2022 року FPV-квадрокоптери (first person view) були нішевим захопленням спортсменів-гоночників і відеографів. Війна перетворила їх на головний засіб ураження бронетехніки на фронті. Рама, акумулятор, камера й моторчики за кілька сотень доларів, плюс саморобне кріплення для боєзаряду — і зброя готова. За оцінкою РНБО, станом на 2026 рік українська оборонна промисловість здатна випускати понад 8 мільйонів таких дронів на рік, а виробництвом займаються понад 160 компаній — від великих заводів до невеликих інноваційних майстерень.

Наскільки далеко зайшла ця технологія,демонструє операція Служби безпеки України «Павутина» у червні 2025 року. 117 FPV-дронів моделі «Оса» приховали у фурах під виглядом вантажу з мобільними дерев’яними будиночками, довезли вглиб території Росії і одночасно, у трьох часових поясах, запустили по п’яти стратегічних авіабазах — «Оленья», «Біла», «Дягілєво», «Іваново» та «Українка».

За даними СБУ, було уражено близько 41 літака. серед них — стратегічні бомбардувальники Ту-95 і Ту-22М3 та літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 — приблизно третину носіїв крилатих ракет повітряного базування, наявних у росії. Підготовка тривала понад півтора року.

Опитані «Українською правдою» фахівці з безпілотної техніки звертають увагу на наступний виток еволюції: перехід від дронів, керованих оператором вручну, до апаратів з машинним зором і автозахопленням цілі, які значно складніше «забити» засобами радіоелектронної боротьби.

Одночасно розвивається mesh-мережа — технологія, коли ударні дрони ретранслюють сигнал одне одному, дозволяючи оператору керувати апаратами в режимі реального часу.

«Дрони фактично виступають ретрансляторами сигналу, передаючи його один одному» — пояснив принцип роботи mesh-мереж речник Командування Повітряних сил ЗСУ.

Друкована зброя: від гаражного хобі до польової майстерні

Другий приклад цивільно-військової конвергенції — настільний 3D-друк. Технологію використовували переважно для прототипування у машинобудуванні й медицині. Зараз в Україні діє розподілена мережа «польових фабрик». Волонтерська спільнота «ДрукАрмія» повідомляє, що з початку повномасштабного вторгнення передала на фронт понад 18,5 мільйона виробів загальною вагою понад 432 тонни, виконавши понад 185 тисяч замовлень.

Спектр виробів — від кріплень для тепловізорів і корпусів мін до перехідників для Starlink і навіть форсунок для протитанкових комплексів Javelin. У США військові пішли ще далі: на авіаносці USS Gerald R. Ford встановили модуль 3D-друку для ремонту деталей літаків просто в морі, а компанія X-Bow випробувала ракету з двигуном, надрукованим на 3D-принтері.

Комерційні супутники для розвідки

Ринок комерційних супутникових знімків, що традиційно обслуговував землевпорядкування і екологічний моніторинг, перетворився на джерело оперативної розвідки. Українські підрозділи отримують знімки від компанії Vantor (США) з інтервалом приблизно 15 хвилин, що, за оцінками U24 Media, скорочує час від виявлення цілі до удару на 90%.

Це перший відомо задокументований випадок, коли некласифіковані комерційні супутникові дані надходять безпосередньо військовослужбовцям для ухвалення бойового рішення — минаючи традиційний, повільніший ланцюг військової розвідки.

Слабке місце технології — відсутність незалежної верифікації: масив «сирих» комерційних знімків без військового аналітичного контролю підвищує ризик хибних цілей.

Криптовалюта — додатковий, але спірний інструмент фінансування армії

Криптовалюти з економічного експерименту перетворились в тому числі на інструмент фінансування війни.

З одного боку, це на користь. За оцінками аналітичної компанії Chainalysis та даними RUSI, Україна вже наприкінці 2022 року зібрала близько 100 мільйонів доларів у криптодонатах, значна частина яких пішла на закупівлю озброєння й медичного забезпечення.

З іншого боку, росія розробляє власні токени — зокрема прив’язаний до рубля стейблкоїн A7A5 — для оплати компонентів озброєнь через ланцюжки транзакцій, які складно відстежити. У травні 2026 року Велика Британія запровадила санкції проти 18 криптовалютних платформ, бірж і фінансових мереж, включно з мережею A7. Її, за даними британського уряду, кремль використовує для обходу обмежень і фінансування військових закупівель. Того ж літа Україна власним указом поширила санкції на операторів платформ обігу цифрових фінансових активів і клірингові організації, пов’язані з росією.

Starlink і політика приватної інфраструктури

Мабуть, найяскравіший приклад того, наскільки армія залежить від приватної цивільної інфраструктури, — супутниковий інтернет Starlink компанії SpaceX. Термінали, надані Україні на початку повномасштабного вторгнення, стали основою польового зв’язку, коригування вогню й керування дронами.

У лютому 2026 року Міноборони України домовилося з SpaceX про роботу терміналів на території країни лише з окремою авторизацією. Це рішення було ухвалене після фіксації випадків використання Starlink на російських дронах-камікадзе «Шахед». Тимчасове відключення неавторизованих терміналів того ж місяця збіглося з першим з 2023 року просуванням українських військ і поверненням контролю над близько 400 квадратними кілометрами території.

Улітку 2026 року Україна додатково посилила правила верифікації терміналів: користувачі мають подавати технічні ідентифікатори KIT-номер та UTID, а компаніям встановлено ліміт у 10 терміналів без спеціального статусу.

Штаб у смартфоні: месенджери та застосунки

Мобільні месенджери — ще один цивільний інструмент, що перетворився на командний канал. Для російської армії Telegram фактично став «головним месенджером війни» через простоту й масовість. Українські підрозділи натомість здебільшого перейшли на Signal заради вищого рівня шифрування.

Водночас зростає ринок мілітарі-застосунків: ми вже писали про те, які саме мобільні програми найчастіше використовують українські військовослужбовці.

Логіка розвитку технологій розвернулася на 180 градусів. Раніше інновації йшли «з оборонки в цивільний сектор» (ті ж інтернет, GPS, композитні матеріали), тепер — навпаки, «з комерції в армію». Дрони, смартфони, штучний інтелект і супутникові системи створюють насамперед для масового споживчого ринку, а вже потім адаптують під бойові задачі.

Під час підготовки статті були використані такі джерела: