У новинах і соцмережах майже будь-яку групу безпілотників сьогодні називають роєм дронів. Проте в більшості випадків це некоректно: координована група БПЛА і справжній рій — різні концепції, хоча зовні вони можуть виглядати однаково. Чому ці поняття плутають, у чому принципова різниця та які технології вже використовують на полі бою — розберемося далі.
Що таке справжній рій дронів
На відміну від групи, якою керує оператор або екіпаж, рій використовує алгоритми колективної взаємодії між апаратами. Насамперед ідеться про багаторазові розвідувальні та ударні БПЛА малого й середнього радіуса дії, а в перспективі — і про окремі deep strike-платформи. Дрони обмінюються даними про своє положення, виявлені цілі та стан мережі, а потім самостійно розподіляють задачі. Якщо один апарат втрачається, інші перебудовують порядок дій без команди людини.
Так, українська компанія Swarmer розробила програмне забезпечення під назвою Styx, яке дозволяє групі дронів самостійно вирішувати, хто з них атакує ціль першим, і адаптуватися до змін у реальному часі: наприклад, якщо в одного з апаратів сідає батарея. Система об’єднує розвідувальні й ударні платформи в автономну мережу — оператор задає лише зону пошуку та дає дозвіл на ураження, а далі дрони самі узгоджують розподіл ролей і черговість атаки.
Співробітники компанії Swarmer готують дрон зі штучним інтелектом до польоту. Джерело
Технологію вже застосовували в бою понад сто разів, здебільшого групами по три дрони, але в окремих випробуваннях запускали від восьми до 25 апаратів одночасно. У перспективі планують тестувати рої до сотні дронів.
Інтерес до ройового керування виходить і за межі України — у США технологію розглядають як відповідь на дефіцит операторів БПЛА: країна виробляє близько 100 000 дронів на рік, суттєво відстаючи від темпів України та росії, і без якогось рівня автономності операторів просто не вистачатиме на всі апарати.
Перевага такого підходу — стійкість до РЕБ: якщо дрони координуються між собою на невеликій відстані, придушення каналу з наземною станцією менше впливає на виконання місії. Замість дев’яти операторів для такої групи потрібно лише троє — планувальник, навігатор і оператор.
Координована група БПЛА: як це працює
Основний робочий формат на фронті — координована група БПЛА, в якій кожен апарат має власну роль, а рішення приймає оператор або командний пункт. До такої групи можуть входити:
- розвідувальний дрон, який шукає цілі й передає координати;
- ударний FPV, що виконує безпосередню атаку;
- дрон-бомбер для скидання боєприпасів;
- ретранслятор зв’язку, що розширює дальність і стабільність каналу;
- БПЛА для коригування артилерійського вогню;
- резервний апарат на випадок втрати одного з елементів системи.
Умовна схема роботи координаційної групи БПЛА
Якщо один із елементів випадає — через збиття, втрату сигналу чи вичерпання заряду — уся група працює гірше. Тому чіткий розподіл ролей і резервування важливі для стабільної роботи.
Координація неможлива без стабільного обміну даними — відео, координатами, статусами, командами. Тому військовослужбовці використовують кілька типів каналів: цифрові радіоканали, аналогове й цифрове відео, ретранслятори та mesh-мережі. Кілька незалежних каналів одночасно знижують ризик втрати зв’язку і збільшують дальність роботи групи.
Головна загроза для таких систем — засоби радіоелектронної боротьби. За словами радника міністра оборони з питань РЕБ Сергія «Флеша» Бескрестнова, 21 червня 2026 року Росія почала використовувати новий робочий діапазон керування дронами — 3900–4100 МГц. Уже на початку липня, за його оцінкою, більшість «Шахедів», що атакували Київ, працювали саме на цих частотах. Це свідчить про постійну адаптацію російських безпілотників до українських засобів радіоелектронної боротьби.
Це стосується не лише повітряних систем: аналітик Центру нової американської безпеки Семюел Бендетт зазначає, що росія намагається наздогнати Україну і в наземних роботизованих комплексах, впроваджуючи власні системи «Кур’єр», «Депеша», «Імпульс» — тобто конкуренція РЕБ/контр-РЕБ розгортається одразу на кількох фронтах, а не тільки в повітрі.
Саме тому засоби керування й придушення такі важливі. Один із поширених наземних комплексів, які застосовують для управління FPV-дронами, — «Віщун-К1». До складу комплексу входять наземна станція керування «Віщун-НС1», бездротовий ретранслятор «Віщун-5.8» і телескопічна щогла заввишки до 9 метрів.
Станція приймає відеосигнал від дрона через ретранслятор і передає команди керування, а щогла піднімає антени та ретранслятор для збільшення дальності й стабільності сигналу — залежно від модифікації, до 25–45 км. Завдяки бездротовому зв’язку між станцією та щоглою (до 1 км прямої видимості) пілот і другий пілот можуть працювати з укриття, зберігаючи повний контроль над апаратом і якісне відео.
Коли з’являться справжні рої дронів?
Думки профільних гравців розходяться.
Держава через Brave1 займає обережну позицію: там прямо називають повноцінну координацію рою «задачею з зірочкою» і наголошують, що жодна країна світу поки не продемонструвала стійке бойове застосування повноцінного рою в умовах активного РЕБ.
За оцінкою програми, рій — це надбудова над кількома нерозв’язаними технологічними напрямками одночасно: точне донаведення, автономна навігація без супутників і з обходом перешкод, розпізнавання цілей у складних умовах.
Розробники вже шукають альтернативи супутниковій навігації на випадок глушіння GPS — від візуального орієнтування за мапами місцевості й інерціальної навігації до наземних «маячків» або прив’язки до сузір’я супутників Starlink.
У Brave1 підкреслюють, що навіть після першого повноцінного бойового застосування рій ще довго не стане «готовим продуктом» — це питання постійних ітерацій.
Натомість військовий експерт, засновник БО «Реактивна пошта» Павло Нарожний, дає значно ближчий горизонт — максимум два роки — і пояснює це темпами розвитку штучного інтелекту загалом. Але навіть він визнає вразливість концепції: рій, за його словами, — це та сама mesh-мережа, і якщо ворог порушує комунікацію між дронами засобами РЕБ, рій розпадається на поодинокі апарати, які значно менш ефективні. За його спостереженнями, ворожі mesh-мережі вже становлять серйозну проблему для українських оборонців — наприклад, у сценаріях, коли одна ударна платформа «Шахед» летить високо і слугує ретранслятором для інших, що йдуть нижче.
Що обмежує застосування технології
Головне обмеження обох підходів — залежність від зв’язку: за його втрати система розпадається на окремі елементи.
Для координованих груп додається навантаження на оператора, який має одночасно контролювати кілька апаратів.
Для роїв — це складність алгоритмів, потреба в стійкій взаємодії між дронами на невеликій відстані та поки що обмежена кількість апаратів, якими можна керувати одночасно без втрати керованості.
Тим не менш, в Україні відбувається поступовий перехід від окремих безпілотників до складніших систем: спершу — координованих груп із розподілом ролей, а тепер і перших бойових застосувань справжніх роїв з елементами автономного прийняття рішень.
Ще в лютому 2025 року міністр цифрової трансформації Михайло Федоров називав рої дронів одним із ключових напрямів розвитку війни — і за півтора року ця теза перейшла до реальних бойових епізодів.
Повністю автономні рої великого масштабу поки що залишаються перспективою, але їхній розвиток став одним із пріоритетних напрямків безпілотної війни. Українські компанії, військові та держава інвестують у технології автономності, стійкого зв’язку й колективної взаємодії дронів. Саме ці рішення можуть стати наступним етапом еволюції бойових БПЛА.
