Раніше фраза «російський Starlink» викликала здебільшого скепсис: Роскосмос десятиліттями обіцяв космічний прорив і десятиліттями ж його не показував. Але після того, як у лютому 2026-го SpaceX запровадила «білі списки» терміналів і фактично відрізала окупаційні війська від несанкціонованого доступу до Starlink на території України, Кремль отримав дорогий урок. Армія, залежна від чужого супутникового зв’язку, — це військо з вимикачем у чужих руках. Відповіддю стало форсоване розгортання масштабів проєкту «Рассвєт» — проєкту приватної компанії «Бюро 1440», яку курують люди, тісно пов’язані з ФСБ.

Пройшло пів року — і на орбіті є супутники, є перші випадки бойового застосування логіки проєкту, і є українські ракети, які вже долетіли до заводу, що ці супутники запускає. Розбираємось, що це за система, наскільки вона небезпечна, і чим Україна може відповісти.

Чому росія за це взялась?

Втрата доступу до Starlink навесні 2026-го, за оцінками західних аналітиків, спричинила миттєву деградацію російського командування й управління на передовій — підрозділи повернулися до застарілих радіостанцій і дротового зв’язку.

Bureau 1440 (раніше — «МегаФон 1440») отримала статус головного рятівника від цієї кризи, перехопивши ініціативу в держконцерну «Роскосмос». Його власна мегапрограма «Сфера» до цього провалилася: з обіцяних понад 600 супутників у космос злетів лише один прототип.

На «Рассвєт» з федерального бюджету рф у межах нацпроєкту «Економіка даних» виділено 102,8 млрд рублів (близько 1,26 млрд доларів). Компанія обіцяє долучити ще близько 4 млрд доларів «власних коштів» до 2030-го: хоча незалежні аудитори підтверджень наявності такого капіталу не знаходять. Аналітичний проєкт KeepTrack оцінює загальну вартість програми у $5,7 млрд.

Що важливо: за «Бюро 1440» стоять конкретні люди з апарату спецслужб. Компанія входить до холдингу «ИКС Холдинг», перший заступник гендиректора якого — 29-річний Борис Корольов, син чинного першого заступника директора ФСБ Сергія Корольова. Радником гендиректора значиться генерал-полковник ФСБ у відставці Андрій Фетісов, а департамент закупівель холдингу очолює його син Максим. Той-таки «ИКС Холдинг» контролює компанію «Цитадель» — монополіста на ринку систем прослуховування (СОРМ) — і постачає обладнання для Роскомнадзору, яке використовують для блокування інтернету.

Що технологічно є в «Рассвєта»

Головна відмінність супутників «Рассвєт-3» від класичних ретрансляторів (і навіть від ранніх Starlink) — так зване регенеративне корисне навантаження. Замість того, щоб підсилювати й перенаправляти сигнал на наземну станцію, кожен супутник несе на борту повноцінну базову станцію мережі 5G (gNB, стандарт 3GPP 5G NTN) і сам обробляє та маршрутизує дані у космосі. Завдяки лазерним міжсупутникових каналам (ISL) апарати можуть передавати трафік один одному, не чекаючи наземного шлюзу. Ще у травні 2024-го під час місії «Рассвєт-2» інженери противника провели 14 тестів оптичного зв’язку на дистанціях 30–220 км і передали 1,5 терабайта даних зі швидкістю до 10 Гбіт/с без втрати пакетів.

Тобто якщо над зоною бойових дій немає наземної станції рф, супутник приймає дані від російського дрона, передає їх лазером на сусідній апарат над Бєлгородом чи Москвою — і той скидає сигнал на командний пункт. Термінали працюють на активних фазованих антенних решітках (АФАР), що дозволяє миттєво перемикатися між супутниками без механічного наведення, а компактність (до 60×60 см, менш як 15 кг) теоретично дозволяє вбудовувати їх у корпуси ударних дронів.

Слабке місце — термінали. Під час випробувань «Бюро 1440» використовувало імпортні Kymeta U8 ізраїльсько-американського виробництва вартістю близько $25 тис. за штуку. Для порівняння, термінал Starlink коштує $350–600.

Що на орбіті станом на вересень 2026-го

Офіційні плани Москви розбиваються об фізику й економіку космічної галузі. За документами, поданими до Міжнародного союзу електрозв’язку, росія обіцяла вивести 156 супутників до кінця 2026-го, 292 — до кінця 2027-го (це старт комерційної експлуатації) і понад 900 — до 2035-го.

Реальність скромніша. Перша серійна партія з 16 апаратів злетіла з ракетою «Союз-2.1б» з космодрому Плесецьк 23 березня 2026-го. Друга партія, теж 16 супутників, — 19 липня. Разом це 32 апарати на орбіті.

Проста математика: ракета «Союз-2.1б» здатна нести не більше 16 супутників за раз, а вся космічна галузь рф виконує лише близько 20 запусків на рік загалом (включно з військовими розвідувальними апаратами й вантажними «Прогресами» до МКС). Віддати половину річного пускового ресурсу країни під потреби однієї приватної компанії фізично неможливо. Тож графік «156 супутників до кінця 2026-го»,  за оцінками аналітиків, зміщується щонайменше на 2–3 роки.

Ще гірше — з тим, що вже запущено. Каталог орбітальних об’єктів GCAT (веде астрофізик Джонатан Макдауелл), оновлений 10 вересня 2026-го, фіксує лише 13 супутників першої партії в робочому положенні на висоті 508–513 км. Два апарати застрягли на 350–370 км, а один («Рассвєт-3 №4») згорів в атмосфері ще 6 червня.

Тобто з першої партії штатно працюють менш як 13 з 16. За даними Business Insider з посиланням на дані космічних сил США, станом на 2 вересня жоден супутник другої партії (запущеної в липні) ще не досяг цільової орбіти. Хоча остаточний вердикт про долю цієї партії можна буде зробити лише через 100–125 днів після старту.

Українська космічна розвідка ще влітку повідомляла, що з 16 супутників другої серії частина втратила висоту до критичних 290–340 км і демонструє прискорене падіння.  Ймовірна причина — залежність від неякісних китайських компонентів комерційного класу через відсутність у росії власного виробництва радіаційно стійкої мікроелектроніки.

Космічний аналітик Анатолій Зак оцінює рівень аварійності серійних апаратів «Рассвєт» на рівні до 60%:  цей показник він називає катастрофічним для життєздатності проєкту.

Український фактор

Сили оборони України не чекають, поки система запрацює, а б’ють по її наземній інфраструктурі. Ще в червні 2026-го дрони атакували вузли зв’язку під Москвою — Центр далекого космічного зв’язку «Дубна» та вузол «Рубін», а також Центр космічного зв’язку у Володимирі.

Найбільш резонансний удар стався в ніч на 15 серпня 2026-го: українські крилаті ракети-дрони FP-5 «Фламінго» атакували РКЦ «Прогрес» у Самарі — єдине підприємство в росії, що виробляє ракети-носії «Союз-2.1б», якими запускають «Рассвєт».

За даними OSINT-проєктів (зокрема аналітиків Astra й Cybermuka), удар і масштабна пожежа припали на корпус 106А — там монтують бортову електроніку й кабельні мережі ракет. За офіційними реляціями самарської влади, йшлося про «локалізовані пошкодження» промислової інфраструктури. Втім, супутникові знімки згодом показали великий кратер на місці одного з корпусів.

Аналітики CEPA (Center for European Policy Analysis) відзначають, що через вісім днів після удару по Самарі, 23 серпня, українські сили нібито намагалися вдарити й по самому космодрому Плесецьк — місцю запуску обох партій «Рассвєта». Наслідки цього удару лишаються непідтвердженими. Пропагандистський RT цитує співрозмовника з галузі, який визнає, що противник «активно протидіє роботі КБ», хоча й наполягає, що життєздатність проєкту «не залежить від одного об’єкта».

То чи варто боятися?

Навіть 12–15 функціонуючих супутників уже створюють над Україною реальні «вікна зв’язку». За аналізом експерта Володимира Степанця, російські супутники пролітають над українською територією близько чотирьох разів на добу, з яких два-три прольоти дають достатній кут підвищення для стабільного сеансу тривалістю від кількох хвилин до 1–1,5 години. Для інтернету піхотного батальйону в окопі такий режим малопридатний. Але російське командування, судячи з усього, готує систему не для цього.

Радник президента Зеленського з питань оборонних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов сформулював суть загрози: «Ми зараз не можемо використовувати Starlink для онлайн-керування БПЛА над росією — там він не працює. Але росіяни зможуть атакувати всю нашу країну дронами з онлайн-керуванням через свої супутники». Україна обмежена географією роботи Starlink, тоді як термінали «Бюро 1440» не матимуть жодного геозондування — і будуть працювати з ударними дронами «Герань»/Shahed, крилатими ракетами і безекіпажними морськими катерами.

Практично це відкриває росіянам можливість коригувати ціль дрона в польоті, робити зйомку розвідки в реальному часі глибоко в українському тилу, а Генштабу рф — синхронізувати масовані ракетно-дронові удари під конкретне 1,5-годинне «вікно» проходження супутника над Києвом чи Львовом.

Пізніше, у вересні 2026-го, Бескрестнов додав: навіть провальний старт другої партії «Рассвєта» не привід для заспокоєння, оскільки росія — «космічна держава», і один вдалий запуск важкої ракети «Ангара» теоретично може вивести на орбіту половину запланованого угруповання одним пуском, щойно вирішать проблему з двигунами.

Показово, що Україна вже має негативний досвід ігнорування подібного попередження — щодо технології MESH. За словами Бескрестнова, рік тому Україна недооцінила загрозу ретрансляційних радіомодемів, які росіяни встановили на дрони «Шахед»/«Герань» і «Гербера». Тепер такі дрони формують у повітрі «ланцюжок» ретрансляторів і залітають на керуванні в реальному часі вже глибоко за лінію фронту — з півночі до Києва, із заходу до Полтави, з півдня до Дніпра, Кривого Рогу, Одеси й Миколаєва. Логіка «Рассвєта» аналогічна, тільки замість наземних ретрансляторів працюватиме космос, а обмежень за дальністю не буде взагалі.

Чи є в України чим відповісти?

«Рассвєт», як і Starlink, працює у діапазонах Ku (14,0–14,495 ГГц) і Ka (29,5–30 ГГц). «Глушіння» неефективне: чим вища частота, тим швидше згасає сигнал у вільному просторі, а вузько спрямований промінь АФАР-антен робить придушення приймача на дроні тактично майже нереалістичним.

Набагато перспективніша ціль — атака на приймач самого супутника (uplink). Саме так діє існуючий російський комплекс «Волна Купол Гарант» проти Starlink: шість причепів із 12 параболічними антенами (вартістю близько $1,5 млн) синхронно наводяться на один супутник і перевантажують його приймач потужним імпульсом, створюючи «мертву зону» радіусом близько 2,5 км. За даними Reuters, система здатна порушувати зв’язок Starlink на площі близько 20 кв. км.

Однак комплекс може відстежувати й глушити лише один супутник одночасно. Оскільки в мережі Starlink понад 6000 апаратів, термінал ЗСУ миттєво перемикається на інший — і дорогий російський РЕБ практично марний.

Але угруповання «Рассвєта» — лише 12–15 працюючих супутників. Перемикатися їм буде нікуди. Якщо припустити, що український оборонно-технологічний кластер Brave1 (понад 2500 компаній і понад 300 виробників засобів РЕБ/РЕР у портфелі) зможе створити мобільні вузькоспрямовані Ku/Ka-випромінювачі з оптичним трекінгом і радарним супроводом, ЗСУ теоретично зможуть «засліплювати» нечисленні російські супутники саме в момент їх проходження над лінією фронту.

Складність — у необхідності перехоплювати й аналізувати модуляцію протоколу 5G NTN (зокрема алгоритми стрибкоподібної перебудови частоти), а також уникати інтерференції з власними Starlink-терміналами, чиї частоти частково перекриваються з діапазоном «Рассвєта».

Аналітики CEPA формулюють українську стратегію протидії у три пункти:

  1. Продовжувати удари по наземній інфраструктурі (шлюзові станції, польові термінали, заводи-виробники супутників і ракет-носіїв).
  2. Нарощувати спеціалізований РЕБ, поки угруповання ще мале.
  3. Тиснути на санкційному фронті — США, ЄС, Британія та інші партнери G7 мають блокувати доступ «Бюро 1440» до західної й китайської мікроелектроніки, космічних компонентів і обладнання для випробувань напівпровідників. За оцінками розвідки, до 90% імпортної мікроелектроніки для ВПК рф сьогодні йде саме через Китай. Без них виробництво зупиниться за кілька тижнів.

Власний «Старлінк» замість погоні за чужим

Компанія Stetman, яка постачає армії, поліції та медикам супутникове обладнання, розвиває проєкт UASAT: власну низькоорбітальну групу супутників у партнерстві з данською GomSpace. Перший тестовий апарат UASAT-NANO мають запустити у жовтні 2026-го — для перевірки технологій і моделі управління майбутньою мережею.

За словами CEO компанії Катерини Дяченко, повне розгортання групи із 360 супутників має зайняти три роки, починаючи з 2027-го, з першими 120 апаратами, запущеними за допомогою SpaceX.

Загальна вартість проєкту — понад $1,1 млрд, фінансування наразі не закрите повністю й залежатиме від кількох раундів залучення приватного капіталу. На відміну від «Рассвєта», який Bureau 1440 подає як цивільний проєкт з прихованим воєнним призначенням, UASAT від самого початку позиціонується як захищена інфраструктура зв’язку для держави, силових структур і війська.

Що в залишку?

«Рассвєт» — не пропагандистська фікція на кшталт колишньої «Сфери» Роскосмосу. Bureau 1440 справді реалізувала складну технологію — регенеративне навантаження, лазерний міжсупутниковий зв’язок і 5G NTN на борту. Реалістичний горизонт повноцінного запуску — 2028 – 2030 роки.

Але й у сьогоднішньому, недобудованому вигляді система становить пряму небезпеку: епізодичних «вікон зв’язку» тривалістю до півтори години цілком достатньо для координації масованих ударів і для дронів з онлайн-керуванням у глибокому тилу України.

В України є зовсім трохи часу, доки угруповання не набрало критичної маси, щоб побудувати ешелоновану оборону й не повторити помилку з запізнілою реакцією на технологію MESH.