14 січня 2026 року Михайло Федоров, який до того понад шість років очолював Мінцифри та обіймав посаду віцепрем’єра, очолив Міністерство оборони. За пів року на посаді (з 14 січня по 15 червня 2026 року) він встиг започаткувати ряд амбітних реформ. DefPulse розібрав, що декларував міністр на старті, що дійсно запрацювало, і що залишилось у вигляді заяв.
З чим Федоров зайшов у відомство
Прихід Федорова в Міністерство оборони подавали як спробу «зробити ціну війни для росії такою, яку вона не зможе потягнути». Новий очільник планував зосередитись на даних, технологіях, прозорих закупівлях та алгоритмічному управлінні ресурсами. В Мінцифрі. для прикладу, ставка на цифрові продукти («Дія», «Армія+», «Резерв+») давала швидкий і вимірюваний результат.
Мандат міністра передбачав три напрямки:
- Технологічну трансформацію поля бою.
- Очищення системи закупівель від корупції та монополій.
- Структурну реформу армії та мобілізації.
У підсумковому звіті Федорова, опублікованому в день відставки, команда міністра нарахувала 22 ключові досягнення — переважно з першого і другого напрямків.
Що спрацювало
Оглянемо, які плани Міноборони були реалізовані.
Технології на полі бою
Найбільш відомий публічний результат — операція «Ашан». За словами Федорова, Міноборони брало участь у стратегічному плануванні спільно з підрозділами Lasar’s Group Нацгвардії та 412-ї окремої бригади безпілотних систем NEMESIS. Операція пройшла у два етапи: у травні 2026 року удари по техніці у глибокому тилу (до 50 км) вивели з ладу 949 цілей за три доби, а в червні 2026-го контрбатарейний етап уразив 231 ціль (171 знищено повністю) за дві ночі. Разом — 1180 уражених цілей, що, за оцінками відомства, загальмувало механізований наступ рф приблизно на пів року.
Паралельно масштабувалась програма «Лінія дронів»: станом на початок 2026 року — понад 1000 екіпажів БПЛА, «кілзона» зросла на 10–15 км на окремих ділянках фронту. Директор ЦРУ заявив, що російський новобранець живе на фронті в Україні 20–30 хвилин.
У травні 2026-го «Лінію дронів» інтегрували в цифровий маркетплейс DOT-Chain Defence: п’ять найуспішніших бойових частин отримали власні бюджети і можливість замовляти дрони й РЕБ напряму, минаючи бюрократичні процеси. В результаті менш ніж за два тижні підрозділи оформили замовлень на 184,8 млн грн, з яких 40,8 млн грн оперативно було оперативно профінансовано. Проєкт отримав міжнародну підтримку — зокрема, досягнуто домовленості про масштабування з міністеркою оборони Нідерландів Ділан Єшільгоз-Зегеріус.
Реформа закупівель
Це, ймовірно, найглибша структурна зміна за час роботи Федорова на посту міністра. І водночас вона згодом стала головною причиною критики з боку військового командування.
З перших днів на посаді Федоров розпорядився провести тотальний аудит центрального апарату та бригад, який, за даними ЗМІ, виявив перевитрати й фінансові порушення на 300 млрд грн. Посадовців, дотичних до закупівель, зобов’язали проходити поліграф. Тих, хто відмовлявся або не проходив перевірку, звільняли без компромісів.
Дронові тендери перевели з закупівлі конкретних моделей на закупівлю за тактико-технічними характеристиками (ТТХ). Цей крок дозволив уникнути механізму «підлаштування» тендера під одного виробника. В результаті демонополізації з’явилась природна ринкова конкуренція шести виробників на 155-мм боєприпасах, і це знизило очікувану вартість контракту на 16%. Прозорі тендери на перші 5000 пікапів заощадили понад мільярд гривень, а скасування штучно завищених вимог до квадроциклів — близько 7 тисяч доларів на одиниці техніки.
НАТО вперше в історії погодило пряму фінансову й експертну підтримку української Агенції оборонних закупівель (ДОТ) через Офіс спеціального радника Великої Британії. Цей крок має убезпечити реформу від відкату після зміни керівництва.
Протиповітряна оборона й дипломатія
Підбиваючи підсумки роботи, Федоров заявив, що після інтеграції Павла (Лазаря) Єлізарова в Повітряні сили та запровадження обов’язкового розбору кожної масованої атаки перехоплення крилатих ракет зросло з 47% до 87%, ударних дронів типу Shahed — з 83% до 91%.
Також «Рамштайн» нового міністра відбувся у лютому 2026 року, де, за заявами Федорова, «разом із генсеком НАТО Марком Рютте українська делегація в буквальному сенсі збирала ракети для Patriot по кілька штук у кожної з приблизно 50 делегацій».
За підсумками трьох засідань контактної групи «Рамштайн» партнери підтвердили 40 млрд дол. підтримки на 2026 рік. На тому ж лютневому «Рамштайні» Україна й Німеччина підписали перший з початку повномасштабного вторгнення контракт на антибалістичні ракети PAC-2 GMT: постачання почнеться з 2027 року. Додатково через єврокредит готується закупівля партії PAC-3.
Також підписаний контракт на шведські винищувачі Gripen — окрім 16 одиниць старішої модифікації C/D, які Швеція передасть до початку 2027 року, у липні 2026-го Україна верифікувала окремий договір на купівлю 16 нових Gripen E вартістю близько 2,54 млрд доларів. Їх постачання очікується вже з 2027 року. Літаки розглядають як засіб проти носіїв керованих авіабомб.
Українська балістика
14 липня 2026 року, у день відставки уряду, відбувся тестовий запуск балістичної ракети власної розробки. За словами Федорова, ракета влучила в ціль «майже без будь-якого збиття з курсу». За його твердженням, зміна технічного завдання дозволила зменшити вартість виробництва ракети приблизно на 30%.
Заяви, які не вдалось реалізувати
Є кілька напрямів у роботі команди Міноборони під керівництвом Федорова, які через різні причини залишились «на папері».
Структурна реформа армії
Аудит бойових підрозділів виявив, що приблизно шоста частина зі 120 українських бригад хронічно неефективна через слабке й некомпетентне керівництво. Міноборони пропонувало розформувати або об’єднати такі підрозділи, перерозподілити особовий склад, озброєння й бюджети до ефективних командирів, а також консолідувати армійські корпуси за стабільними, суміжними ділянками фронту (передусім через те, що частина бригад перебувала на передовій до 200 днів замість нормативних 40).
Ініціативу не реалізували: замість консолідації Генштаб розпочав формування трьох нових бригад з нуля.
Та варто зауважити, що питання про формування, розформування й перепідпорядкування бригад перебуває на стику компетенцій відомств. Оперативне управління військами й кадрові рішення щодо бригад традиційно належать до повноважень Генштабу й Головнокомандувача, а не міністра оборони.
Реформа мобілізації
Контракти з чіткими строками й гарантованими відстрочками, підвищення оплати для піхоти й штурмовиків, легальний ринок іноземного рекрутингу, нові інструменти повернення СЗЧ — усе це залишилося переважно на рівні заяв.
За словами Федорова у підкасті зі Стерненком, просунутись Міноборони вдалось переважно у адміністративних питаннях: це переведення 95% послуг ТЦК в онлайн чи ЦНАПи.
Якщо підсумувати, то всі нереалізовані Міноборони плани вимагали або прямого втручання у зону відповідальності Генштабу, або узгодження з військовим командуванням.
«Стіна» під назвою Генштаб?
Основне протиріччя каденції Федорова — розбіжність у баченні з Головнокомандувачем Олександром Сирським: чи можна відокремити закупівлю інноваційного озброєння від тактики його застосування, і хто має право ухвалювати рішення про перерозподіл ресурсів між бригадами.
За даними The Economist, на засіданні на початку липня 2026-го протистояння між міністром і генералітетом вийшло у публічну площину: генерали критикували закупівлі ракет і боєприпасів, і закидали Федорову «піар-переупакування» вже наявних процесів та надмірну «гейміфікацію» війни на шкоду менш помітним, але критично важливим завданням.
14 липня 2026 року Верховна Рада проголосувала за відставку уряду Юлії Свириденко. У новому уряді Сергія Корецького кандидатуру Федорова не вносили на розгляд. Від альтернативних посад — прем’єр-міністра або очільника Мінцифри — Федоров відмовився. Пізно ввечері 15 липня він публічно підтвердив відхід словами «Це була велика честь — служити українському народу», а слідом за ним про відставку заявили його радники Сергій Стерненко та Сергій «Флеш» Бескрестнов. Причиною свого усунення Федоров пізніше назвав тиск, спричинений реформою оборонних закупівель.
Зранку 16 липня у Києві на площі Івана Франка стартував перший «картонний» протест на підтримку Федорова — за форматом схожий на торішню акцію на підтримку НАБУ й САП. Акції з картонними плакатами без партійної символіки пройшли того ж дня майже у двох десятках міст, а надалі повторювалися регулярно: зокрема 19 липня учасники вже прямо вимагали звільнення Сирського й повернення Федорова.
17–20 липня обов’язки міністра тимчасово поклали на генерал-майора Євгена Хмару — до того начальника Центру спеціальних операцій «А» СБУ і в.о. голови СБУ. Президент публічно пояснив вибір «сильною безпековою роботою» Хмари й досвідом управління людьми, а також заявив про намір згодом внести його кандидатуру на повноцінне призначення парламентом.
21 липня Володимир Зеленський звільнив Сирського й призначив Головнокомандувачем ЗСУ Михайла Драпатого. Новим начальником Генштабу став Ігор Скибюк.
6 серпня 2026 року Федоров підтвердив, що чіткої відмови від президента щодо можливого повернення на посаду не отримував, і не виключив такий сценарій. Також він заявив, що першим після звільнення передав Хмарі напрацьований план розвитку оборонного напряму «Air-Land-Economy», особисто пояснивши логіку документа. Крім того, він підтвердив, що продовжує особисту комунікацію з Ілоном Маском щодо використання Starlink для наведення українських дронів на цілі в рф. Цю ж тему підіймав і Володимир Зеленський під час зустрічі з Трампом наприкінці липня.
Що з напрацювань пережило відставку
Станом на початок серпня частина технологічних і закупівельних механізмів продовжує працювати незалежно від персоналій: алгоритмічне забезпечення бригад дронами, а також інституційна підтримка НАТО для ДОТ і DOT-Chain. 29 липня Драпатий офіційно підтвердив старт комплексного аудиту ЗСУ: перевірку бойової готовності, забезпечення, підготовки особового складу, управлінської ефективності. Тож структурна реформа армії, яку Федоров ініціював, фактично почала реалізовуватись з іншим керівництвом Міноборони і Генштабу.
